РОЗДІЛ 2. Правові засади укладення і виконання Україною міжнародних договорів

Міжнародний договір є головним правовим засобом регулювання міжнародних відносин. Укладення міжнародного договору являє собою одну з форм здійснення державного суверенітету та міжнародної діяльності держави.

Кожна держава укладає міжнародні договори на основі міжнародного права та свого національного законодавства. Для України – це Конституція України, Закон “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року та Закон “Про міжнародні договори України” від 28 червня 2004 року. Згідно з п. 4 Прикінцевих положень останнього закону втратили чинність Закони “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1999 року та “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 року [4, с.2002].

Стаття 9 Конституції закріпила положення про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України [1, с.5].

Закон “Про правонаступництво України” вказує на те, що Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародним договором, укладеними УРСР до проголошення її незалежності та є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції та законам України [3, с. 1322].

Стаття 2 Закону “Про міжнародні договори України” дає чітке визначення поняття “укладення міжнародного договору України”, включаючи в нього чотири основні стадії:

підготовка тексту міжнародного договору;

його прийняття;

встановлення його автентичності;

підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість.

Пропозиція щодо укладення від імені України, Уряду України міжнародних договорів надаються відповідно Президентові чи Кабінету Міністрів Міністерством закордонних справ. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, Верховний Суд, Національний Банк, Генеральна Прокуратура надають такі пропозиції разом з Міністерством закордонних справ. Рада Міністрів АРК, облдержадміністрації подають пропозиції через Міністерство закордонних справ, інший центральний орган виконавчої влади, до концепції якого належать питання, що підлягають врегулюванню договором. Пропозиції подаються після проведення Міністерством юстиції правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України.

Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України включають такі документи:

а) подання відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів;

б) пояснювальну записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору, визначаються вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, фінансові, гуманітарні та інші наслідки його укладення, а також суб’єкти виконання міжнародного договору;

в) проект міжнародного договору українською мовою;

г) довідку про погодження проекту міжнародного договору зацікавленим міністерством та іншими центральними органами виконавчої влади;

д) проект рішення про утворення делегації чи доручення представникові України щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України;

е) електронні версії текстів документів, зазначених у пунктах “в”, “г”, “д”.

У разі внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору, який встановлює інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України, до них додаються у формі порівнювальних таблиць пропозиції щодо внесення змін до відповідних актів законодавства України або пропозиції щодо прийняття нових актів законодавства України. Підготовка пропозицій здійснюється міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, який ініціював процес укладення відповідного міжнародного договору України, або визначеним відповідальним за його укладення Президентом України чи Кабінетом Міністрів.

Наступним етапом є ведення переговорів, яке здійснюється державами або їхніми повноважними представниками безпосередньо чи з використанням дипломатичних засобів з метою підготовки тексту договору. Фактично складення погодженого тексту договору є невід’ємною стадією процесу укладення державами міжнародного договору. Держави через своїх уповноважених доводять до відома одна одної свої позиції для наступного узгодження. Такі позиції всебічно вивчаються сторонами, змінюються й уточнюються. Сторони йдуть при цьому на взаємні поступки і компроміси доти, поки проект договору не стане прийнятним для всіх його учасників.

Рішення про проведення переговорів приймаються:

а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України;

б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України - Кабінетом Міністрів України;

в) щодо відомчих договорів (від імені міністрів, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів) – у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Рішенням визначаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які необхідно залучити до укладання договору та на які може бути покладено забезпечення виконання договірних зобов’язань, а також затверджується персональний склад делегації чи представник України, яким доручається ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання, а також відповідні директиви делегації чи представникові України.

Ведення переговорів здійснюється лише уповноваженими на те особами. Президент України, Прем’єр-Міністр і Міністр закордонних справ діють без спеціальних повноважень. Глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній організації має право вести без спеціальних повноважень переговори щодо укладення міжнародного договору з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної організації. Іншим особам повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються:

а) щодо міждержавних договорів – Президентом України;

б) щодо міжурядових договорів – Кабінетом Міністрів;

в) щодо міжвідомчих договорів – в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Делегація чи представник України, наділені відповідними повноваженнями, зобов’язані вести переговори та здійснювати інші дії згідно з наданими їм повноваженнями та директивами. Вони подають відповідно Президентові або Кабінету Міністрів звіт про виконання директив, який повинен містити погоджені з Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладення міжнародного договору.

Міжнародне право встановлює принципи, що мають бути додержані під час переговорів з підготовки тексту міжнародного договору. До них