Слід звернути увагу і на поведінку учасників процес. Інколи спостерігається, коли той чи інший учасник процесу поставив запитання, і не діждавшись відповіді, задає нове запитання, а то переходить до іншого епізоду, чи іншої теми. Така методика свід-чить про те, що запитання постановлено не для вияснення суті, а про сто для форми, що б показати себе перед публікою.

Захисник, задавши запитання повинен уважно вислухати відповідь, дати можливість, щоб питання і відповіді були зазначені в протоколі судового засідання і своїм тактом (відношенням до постановлених запитань і відповідей на них) доказати значимість і важливість запитання. Не слід виявити своїх почуттів в той чи інший бік. Ні мімікою, ні жестом, ні реплікою не повинно бути показано задоволення, не задоволення або здивування від одержаної на запитання відповіді. Бувають випадки, що під час постановки запитання або при відповіді на запитання увага інших учасників процесу або суддів відвернута іншою обставиною. Замітивши це захисник зупинитись, почекати до того часу, коли увага всіх буде привернута на допит і тільки тоді, не висловлюючи незадоволення цим, продовжувати допит.

Недопустимо захисникові проявляти різкого або прискіпливого відношен-ня до підзахисного під час допиту.

Захисник не може добиватись від підзахисного яких-небудь відповідей, які підкріплюють заздалегідь вироблену лінію захисту. І з розмови, яку захисник мав з підзахисним в процесі підготовки до справи, він в основному знає, які відповіді може дати підзахисній на те чи інше запитання. Однак, коли відповідь для захисника не сподівана і впливає на його позицію, то захисник невправі в судовому засіданні настоювати на інші відповіді, висловлювати здивованість з цього приводу, міняти інтонацію, виражати гнів, нагадувати підзахисному розмову в слідуючому ізоляторі, дорікати йому і т.п.

Стриманість і коректність повинна проявлятись захисника і в так ситуації.

Виняткову тактовність і стриманість захисник зобов’язаний проявляти, допитуючи інших підсудніх в груповому процесі. Якщо між, підсудніми вотзожнеча, на захисника - це не повинно пеізедаватись і (S^ нок-а-т не повинен показувати зі своєї сторони недоброго відношення до інших підсудних.

Послідовно і впевнено, виключно по діловому захисник по-винен виясняти обставини, які оправдують його підзахисного або пом’якшують його вину, ні в якому разі робити з себе обвинувача для інших підсудних, навіть і в тих випадках, якщо хто-небудь із них, як вважає захисник навмисно обновляє його підзахисного або намагається штучно перекласти на нього частку своєї вини.

Спеціальної уваги заслуговують запитання при допиті експертів в судовому засіданні. Як правило в судовому засіданні приймає участь той експерт який давав висновок на попередньому слідстві. Тому то сторона обвинувачення часто обмежується трефаретним запитанням : “Чи підтверджує експерт свій висновок, зроблений на попередньому слідстві". Як правило на таке запитання дають пози-тивну відповідь, то б то, що підтверджує.

Якщо така відповідь суперечить міркуванням захисник, виходячи із фактичних обставин справи при ретельній їх оцінці, а разом з тим протирічить й позиції занятій захисником, то останній повинен посновкою запитань експертові добитись зміни висновку його, або диби-тись хоча б інших відповідей, сприятливих підзахисному і відпові-даючих об'єктивній дійсності.

Для того, щоб уважно вияснити обставини які характеризуються висновком експертів, захисник повинен глибоко вникнути в суть висновку, формулировку запитань слідчим.

Доцільно задати запитання експертові на підставі яких даних він дійшов такого висновку.Якщо захист має докази, що протирічать цим даним (наприклад застаріла інструкція і т.п.),то відповіді на його запитання зможуть спростувати невірний висновок експерта.

Експертам слід задавати запитання для з’ясування тих обставин, які виправдовують підзахисного, звільняють його від відпові-дальності або пом’якшують її. Запитання експертам слід всесторонньо обдувати в спокійній, діловій обстановці, вони повинні бути чітко і грамотно сформульовані і бути послідовними.

Суд зобов'язаний безпосередньо дослідити докази у справі, зокрема й висновок експерта. Проте виклик експерта в суд не є обов'язковим. Це питання вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Навіть якщо експертиза проводилася на стадії досудового слідства, суд забезпечує участь експерта тільки в необхідних випадках. Якщо ж він визнає можливим розглянути справу за відсутності експерта, то його висновок оголошується у суді й досліджується у судовому засіданні.

Очевидно, що потреби у виклику експерта в суд може й не бути, якщо висновок на стадії досудового слідства не викликає сумніву у захисту і не оспорюється підсудним.

Проте якщо експерт не вирішив усіх поставлених перед ним питань або ухилився від одержання пояснень підсудного (такі випадки бувають), або його висновок недостатньо прозорий і зрозумілий та викликає сумніви, — захист повинен порушувати питання про виклик експерта до суду. 9

Звичайно, суд може викликати експерта «про всяк випадок». Захисник же такого дозволити собі не може. Адже, якщо експерт підтвердить свій висновок, який вказує на вину підсудного, та ще й доповнить його, то це тільки підсилить позицію обвинувачення. У вироку це звучатиме приблизно так: «Вина підсудного підтверджується також висновком експерта, даним на слідстві і в суді».

Непросто в суді зробити і те, що дуже рідко вдається взагалі; змусити експерта визнати допущену ним помилку.

При викликові в суд експерта захисник повинен використати всі свої права, які надає йому КГТК. Зокрема, перевірити компетентність експерта, його практичний досвід, стаж експертної роботи. Необхідно підготувати запитання, які подаватимуться суду для включення їх в ухвалу. Суд розглядає