Неправильне застосування судом норми матеріального права має бути обов'язково зазначено в апеляційній скарзі навіть у тих випадках, коли відповідна частина вироку по суті є правильною. Тим більше, це стосується такого неправильного застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті. Це відноситься й до помилкового, неправильного тлумачення судом тієї чи іншої норми матеріального права.

У ст. 367 КПК наведено перелік процесуальних порушень, за наявності бодай однієї з яких вирок в усякому разі підлягає скасуванню або зміні. Це, звичайно, не означає, що на ніші процесуальні порушення не слід посилатися. В апеляційній скарзі мають бути зазначені всі допущені судом процесуальні порушення, зокрема, для того, щоб суд другої інстанції міг вжити заходів до недопущення подібних порушень у майбутньому. Особливо слід зупинитися на процесуальних порушеннях, які хоча й не включені у перелік ст. 367 КПК, але мали вплив на винесення необґрунтованогочи неправильного рішення. Так, наприклад, якщо підзахисний брав участь у розгляді його справи судом першої інстанції сам, без захисника не вважаючи на його юридичну неграмотність, суд не вжив заходів для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи і, зокрема, не вжив необхідних заходів щодо витребування додаткових доказів - тут в наявності порушення п.5 ст. 253 КПК, що обов'язково має бути наголошено в апеляційній скарзі.

Групуючи таким чином доказові матеріали, що обґрунтовують прохання апелятора про скасування чи зміну вироку, захисник повинен мати на увазі, що при посиланні на наявні у справі письмові докази, що спростовують той чи інший висновок суду, на свідчення свідків і цитати з них слід обов'язково зазначати аркуші справи.

Цитати мають бути короткими, переконливими і точно відповідати записам у протоколі судового засідання. Цитувати за записами, зробленими захисником під час судового засідання не можна, оскільки вони можуть не відповідати записам у протоколі.

Якщо додатково витребувані захисник документи, які в тій чи іншій частині спростовують висновки суду, будуть одержані до складання апеляційної скарги, то адвокат повинен послатися на них і докласти їх до скарги. Якщо ж ці документи будуть одержані після складання апеляційної скарги, то захисник враві подати їх судові другої інстанції під час свого виступу (пояснення) в судовому засіданні.

Виключно важливим етапом у підготовці до складання апеляційної скарги є аналіз норм матеріального права, що регулюють даний вид правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду України і постанов Пленуму Верховного Суду України.

Після визначення кола питань, що підлягають запереченню, систематизації відповідного доказового матеріалу, аналізу норм права і вивчення можливих відповідних вказівок Пленуму Верхового Суду України та судової практики адвокат може приступити до складання апеляційної скарги.

Загальні вказівки про зміст апеляційної скарги дано в ст. 350 КПК України. Вона передбачає, що "в апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Треба мати на увазі, що викладену в п. 4 ст. 350 КПК вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови, слід розуміти так, що має бути в конспективній формі викладена суть вироку. В апеляційній скарзі докладно викладати зміст оскарженого вироку не потрібно, оскільки вона направляється в суд другої інстанції разом зі справою, в якій є вирок. Після конспективного викладу суті вироку слід коротко перелічити наведені в ньому докази, покладені в основу висновків суду. Потім у наступних розділах апеляційної скарги ці докази послідовно, пункт за пунктом заперечуються.

Структура апеляційної скарги не може бути єдиною, стандартною для всіх без винятку кримінальних справ. Вона залежить від змісту справи, приводів до апеляції та низки інших обставин. Однак необхідно, щоб апеляційна скарга була поділена на розділи, кожен з яких присвячено окремим підставам до скасування вироку, передбаченим ст. 367 КПК. Слід наголосити, що апеляційні скарги, які складаються з кількох сторінок без поділу на розділи, не концентрують увагу читаючого на певних питаннях, зміст таких скарг має розпливчастий характер, і тому вони мало переконливі.

Якщо по справі були допущені процесуальні порушення, які перераховані у ст. 370 КПК і тягнуть за собою безумовне скасування оскарженого вироку, то цим порушенням має бути присвячено перший розділ апеляційної скарги. Якщо ж при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені менш істотні порушення процесуальних норм, які можуть потягнути за собою скасування вироку тільки за умови неправильності його по суті, то їх слід висвітити у прикінцевому розділі апеляційної скарги. В цьому разі перший і наступний розділи апеляційної скарги присвячуються критичному розглядові й спростуванню мотивів і доказів, покладених в основу оскарженого вироку. Ці спростування мають бути конкретними, мати посилання на свідчення свідків та інші матеріали справи, а також на нові письмові докази, прикладені до апеляційної скарги. При цьому слід обов'язково зазначати аркуші справи чи протоколу, з яких взята цитата, наведена на підтвердження доводу. Посилання на протокол судового засідання взагалі, без зазначення конфетного аркуша, недопустимі.

Якщо