2. Наявність попередньої домовленості на здійснення злочинної діяльності.

Разом з тим вбачається, що для злочинної організації, крім загальної попередньої змови на вчинення злочинів, свідомістю співучасників (членів ЗО) повинен обов’язково охоплюватись факт їх участі саме в злочинній організації.

3. Стійкість. Злочинна організація утворюється для вчинення низки злочинів і характеризується наявністю тісних зв’язків між особами, що входять до її складу.

В зв’язку з цим не можна погодитись з позицією Верховного Суду України, яка висловлена, в постанові №12 від 25.12.1992р. «про можливість створення злочинної організації з метою вчинення лише одного злочину».

Особливістю цієї форми співучасті саме і полягає в тому, що утворюється і діє організація – найвища форма злочинної співучасті.

4. Озброєність. З кримінологічної точки зору – рівень озброєності злочинної організації, як правило, набагато вищий, аніж у банди. Численні збройні конфлікти на території колишнього СРСР, практична відсутність жорсткого контролю на кордонах, розширення міжнародних злочинних зв’язків призвели до підвищення рівня озброєння злочинців і, насамперед, членів злочинних організацій. Про це свідчить чимало публікацій як у вітчизняній пресі, так і в зарубіжних виданнях.

5. Структурність (розподіл ролей). Ця ознака – чи не найголовніша для визначення злочинної організації.

Загальновідома схема злочинної організації – це пірамідальна структура. [16; ст. 24]

На верхівці якої перебуває керівник («дон», «батько»). Керівництво організацією він здійснює за допомогою свого радника, який контактує з керівниками загонів («капітанами», «бригадирами»). У підпорядкуванні останніх можуть бути керівники груп («лейтенанти»). Вони безпосередньо керують діяльністю рядових членів угруповання («биків», «торпед»). Діяльність груп, як правило, спеціалізована – одні займаються вимаганням, другі – наркобізнесом, треті – торгівлею зброї і т. п. У найбільш організованих угрупованнях утворюються спеціальні групи, обов’язком яких є виконання вироків. У структурі злочинних організацій обов’язково створюється підрозділ для забезпечення внутрішньої охорони, а також ведення розвідки та контррозвідки. [6]

Завдяки такій структурі така підформа досягає високого рівня організацій та конспірації. Ієрархічність побудови злочинних організацій приводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині структури, що зумовлює надзвичайні труднощі в питаннях притягнення до кримінальної відповідальності представників керівного ядра організованої групи.

6. Наявність спеціальної мети об’єднання, якою є вчинення особливо тяжких і тяжких злочинів. Це абсолютно не виключає можливості вчинення членами злочинних організацій і менш тяжких злочинів, що, однак, може здійснюватись вже паралельно після утворення організації. Спеціальна мета створення злочинної організації може полягати і в керівництві або координації злочинної діяльності інших членів злочинної організації, забезпеченні функціонування як безпосередньо цієї організації, так і інших злочинних організацій.

Комплекс кримінально-правових ознак не дає повного уявлення про характеристику злочинних організацій. Для повноти слід розглянути і кримінологічні характеристики, що діють у комплексі із кримінально-правовими. До речі, Пленум Верховного Суду, визначаючи ознаки злочинної організації, основну увагу приділив саме кримінологічним її ознакам.

Кримінологічні ознаки організованої злочинності фіксуються як структурні особливості, так і якісні їх характеристики.

1. Високий рівень зв’язків з корумпованою частиною працівників органів державної влади, управління, правоохоронних органів. Фактично діяльність злочинної організації неможлива без наявності цього виду зв’язків. Саме представники цієї групи утворюють так звану Структуру зовнішньої безпеки та забезпечення розвитку легального бізнесу. [5]

2. Регіональний контроль. На початку зародження організованої злочинності ця ознака не проявляла себе так яскраво, як зараз. З набранням сили злочинні організації роблять все більш активні спроби захопити владу над новими територіями, сферами впливу. Це призводить до постійних збройних сутичок, оскільки ні одна група добровільно не передасть іншій територію або сферу впливу, що нею контролюється

3. Наявність загальних правил поведінки. Ця ознака фактично повинна розглядатись у ширшому аспекті і включати в себе існування спільної внутрігрупової мови – сленгу, прийнятого членам групи.

Загальні правила поведінки розробляються керівництвом групи і включають у себе правила внутрішнього та зовнішнього спілкування членів угрупування, передусім, вони, регулюють систему субординації всередині групи. При цьому чим вищий рівень організованості, тим суворішими стають ці правила. З часом вони перетворюються на систему повного підпорядкування членів угруповання – і всіх – керівникові.

4. Вербування нових членів. Ця ознака пов’язана з потребою постійного впливу злочинної організації, заміни членів, які вибувають як внаслідок «війн», так і в результаті діяльності правоохоронних органів.

5. Тісний зв’язок з верхівкою традиційної злочинності. Фактично слід вести мову не просто про зв’язок, а про злиття верхівки традиційної злочинності з організованою злочинністю про це свідчать численні приклади. Як правило, в усіх відомих організованих злочинних угрупованнях можна знайти «вора в законі».

6. Масштабний характер злочинної діяльності. На цьому етапі розвитку організованої злочинності більш справедливо вже вести мову про міжрегіональний і про міжнародний характер діяльності організованої злочинності. Скажімо, представники національних злочинних організацій давно проникли в Польщу, Словаччину, Чехію, Угорщину. Достовірно відомо, що національна організована злочинність не тільки тісно співпрацює з такими відомими організаціями, як «Коза ностра», «Тріади», Сицилійська мафія, Колумбійські наркокартелі та ін., а й успішно конкурує з ними в боротьбі за сфери впливу та ринки. [15; ст. 94]

Однак існує і зворотний бік цієї проблеми – вторгнення в Україну злочинних організацій з інших країни. Насамперед, це емісари угруповань з кавказької діаспори контролюють