ПЛАН

Вступ.

РОЗДІЛ І. Правові основи підприємництва в Україні.

РОЗДІЛ ІІ. Поняття та види підприємств.

Поняття підприємства.

Класифікація підприємств.

Розділ IІІ Створення та діяльність підприємств.

3.1. Порядок створення та діяльності підприємств в Україні.

3.2. Підстави та порядок припинення діяльності підприємств.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ.

З проголошенням незалежності Україна взяла курс на кардинальне реформування суспільного устрою, побудову ринкової економіки, в якій існують різні форми власності та підприємництва.

Наділення підприємств і громадян свободою підприємницької діяльності дало поштовх для урізноманітнення господарських зв’язків суб’єктів господарської діяльності як у внутрішньому обороті держави, так і за її межами.

Тому важливого значення на сьогодні набуло питання виділення видів підприємств, визначення їх особливостей, механізму їх створення і функціонування. Дані аспекти, безумовно мають бути закріплені законодавчо, що дасть змогу суб’єктам підприємницької діяльності, зокрема підприємствам, більш ефективно здійснювати свою діяльність, а в разі порушення їх прав, звертатись за захистом до державних органів.

Дана тема набуває особливої актуальності у зв’язку з прийняттям Господарського кодексу України і відповідно втратою чинності чинних Законів України „Про підприємництво” та „Про підприємства в Україні”. Це потягло за собою зміни в порядку створення та діяльності окремих видів підприємств в Україні. Новий Господарський кодекс визначив нові види підприємств, а деякі з тих, що існували до цього втратили свою актуальність.

Цим і зумовлюється актуальність обраної теми дослідження, а також тим що дане питання не є достатньо дослідженим у сучасній літературі.

Метою даної роботи є узагальнення праць провідних вчених цивільного права України та близького зарубіжжя, для отримання висновків та узагальнень з даного проблемного питання та поглиблення знань з навчальної дисципліни „Господарське право України”.

Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, чотирьох параграфів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. Правові основи підприємництва в Україні.

В Конституції як Основному Законі держави закладені фундаментальні публічно-правові та приватноправові засади регулювання економіко-правових відносин у суспільстві. Крім того, вона спрямована на втілення в майбутньому таких демократичних цінностей громадянського суспільства, як свобода особи, власності, підприємництва [1]. Проголошуючи в ст.42 Конституції України право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, держава визначає насамперед право особи діяти в межах законів, які повинні відповідати Конституції, визначаючи головним чином мету цієї діяльності. Вона дозволяє підприємцеві здійснювати своє право вільного розвитку як особистості, право, яке не є вичерпним, право, що здійснюється на благо суспільства. і саме закон виступає тут межею того ступеня свободи, яку надає держава суб’єктові права, виходячи із існуючих умов суспільного життя [20, с. 15] (Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К. – Основи. – 1994.). Таким чином, Конституційні засади встановлюють основний мінімум гарантій прав та інтересів громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. До числа таких прав і свобод потрібно віднести право на власність, право на судовий захист тощо [1] (Конституція України. К.: 1996. – 52 с.).

Серед законів, котрі значною мірою регулюють підприємницьку діяльність, слід відзначити Закон України „Про власність” який містить загальні положення здійснення права власності, в тому числі стверджує право власника використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. А Закони України „Про господарські товариства”, „Про селянське (фермерське) господарство” визначають деякі шляхи здійснення комерційної діяльності відповідних суб’єктів підприємництва (наприклад, на основі договорів), встановлюють принцип забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин [7] (Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ „Про господарські товариства”//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.).

Закони відіграють важливу роль в забезпеченні стабільності правового регулювання, що в свою чергу, сприяє стійкості закріплених в них принципів. До відомчих правових актів, котрі стосуються підприємництва, належать нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління економікою.

Становлення національного підприємницького законодавства пов’язане з труднощами, викликаними як економічними, так і соціально-політичними факторами та характеризується низкою невирішених дискусійних питань. Законодавча база за своїми кількісними і якісними показниками не забезпечує сучасних потреб суспільства у правовому регулюванні суспільних відносин як у цілому, так і у сфері підприємництва Чимало цих відносин продовжують регулюватися нормами законодавчих актів колишнього Союзу РСР, а деякі з них, що виникають у процесі переходу до ринкових відносин, взагалі не врегульовані законом. Не можна вважати нормальним для законотворення явищем внесення змін до нормативних актів невдовзі після їх прийняття, як це сталося, наприклад, із законами „Про підприємства України” та „Про підприємництво”(які на сьогоднішній день втратили свою чинність), в котрі десятки разів вносилися зміни та доповнення.

За таких умов виникає нагальна потреба вдосконалення законодавства у сфері підприємництва, звільнення його від застарілих актів і суперечливих норм та усунення правових прогалин. Очевидно, було б доцільним звернути увагу на такі важливі моменти в цій сфері, які не знайшли належного правового регулювання. Мова йде про розробку й прийняття Закону „Про корпорацію”. Прийнятий Верховною Радою так довго очікуваний громадськістю Цивільний кодекс України розкриває перспективи розвитку підприємництва – створюється своєрідна сприятлива правова атмосфера для прояву людиною її здібностей, спрямування їх на отримання задоволення від своєї діяльності в гармонії з навколишнім світом і оточенням та забезпечення себе і своїх близьких матеріально. Принципово важливим є те, що в Цивільному кодексі закріплені основні приватно-правові принципи цивільних відносин: рівність учасників, недоторканість власності, свобода підприємництва, безперешкодне здійснення цивільних прав. Крім того, в Кодексі утверджуються публічно-правові методи регулювання, які слугують упорядкуванню підприємницької діяльності, створенню сприятливих умов