Але поруч з обов’язками існує й свобода підприємництва. Досліджуючи зв’язок між людською свободою і зобов’язаннями, Р.Саватьє відзначав, що юридичні дії є засобом вираження свободи особи. Проте ця свобода відчужується в самому процесі її здійснення, адже особа сама зв’язує себе, приймаючи на себе добровільні обов’язки [22, с.52]. З точки зору відомого психолога А. Маслоу, індивід є цілком вільним та відповідальним за рішення, які він приймає. Ця особиста свобода чітко проявляється в тому, що людина вирішує, який в неї закладений потенціал і яким чином вона буде прагнути актуалізувати його. Свобода підприємництва визначає прояви, характер, зміст, спрямованість цього потенціалу і кінець кінцем – результати діяльності. Свобода вимагає інтересів справи, розуміння з боку бізнесмена його відповідальності. Здійснення свободи підприємництва має ряд об’єктивних та суб’єктивних особливостей, що впливають на хід діяльності. Основне місце, очевидно, в цьому процесі належить саме підприємцю, якщо законом не встановлено інше.

РОЗДІЛ ІІ. Поняття та види підприємств.

Основним законодавчим актом, що визначає правовий статус підприємства, є Господарський кодекс України. Саме в ньому визначено види і організаційні форми підприємства (правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, положення щодо здійснення ними підприємницької діяльності ).

Крім того, правовий статус підприємств додатково визначається спеціальними нормативними актами. Так, поняття і класифікація господарських товариств, принципи їх створення, діяльності, а також права та обов’язки їх учасників та засновників містяться в Законі України „Про господарські товариства” [6] (Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ „Про господарські товариства”//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.).

Поняття підприємства.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами [2] (Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, ст.144.).

Характеристика підприємства

Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання. Самостійність підприємства, як і будь-якого іншого суб'єкта підприємницької діяльності, означає його комерційну свободу. Підприємство є господарюючим суб'єктом. Це означає, що підприємство провадить господарську діяльність, а саме — „виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність”.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Згідно з діючим законодавством підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, то не суперечать законодавству України. Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, на товари, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та тотального розвитку підприємства, підвищення доходів. Воно є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При цьому за загальним правилом підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, — за державними цінами і тарифами.

Підприємство самостійно визначає структуру свого управління, встановлює штати, самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України.

Більш розгорнуте визначення господарської діяльності міститься в ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІП „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, за яким господарською вважається будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. В свою чергу це означає, що підприємницька діяльність є засобом провадження господарської діяльності [9] (Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-111 „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”//Відомості Верховної Ради України. — 2000. - № 36. - Ст. 299.).

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством .

Підприємство є статутним суб'єктом. Це означає, що основним документом, на підставі якого діє підприємство, є статут. Хоча для окремих видів підприємств спеціальним законодавством встановлені винятки із цього загального правила (наприклад, за ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” повне і командитне товариства діють на підставі установчого договору, а не статуту).

Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу. В ньому, зокрема, має визначатися мета діяльності підприємства, яка, в свою чергу, є основою його спеціальної цивільної правоздатності.

Підприємство має права юридичної особи. За змістом визначення юридичної особи, що міститься в Цивільному кодексі, підприємством визнається організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або в третейському суді.

Крім того, однією з ознак юридичної особи є самостійність відповідальності за своїми зобов'язаннями. За загальними правилами юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею)