майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи (наприклад, щодо товариств з додатковою відповідальністю, а також повних і командитних товариств). Юридична особа, яка фінансується і за якою майно закріплено на праві оперативною управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в розпорядженні. У разі їх нестачі відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Це означає, що до складу підприємства не можуть входити інші підприємства, що, в свою чергу, є характерним для об'єднань підприємств. Але це не стосується випадків, коли одне підприємство виступає засновником іншого. Засновник вносить частку свого майна або немайнових активів, не входячи при цьому до підприємства, що створюється.
Метою діяльності підприємства є отримання прибутку (доходу).
Найбільш загальне визначення прибутку міститься в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку „Звіт про фінансові результати” за яким прибутком визнається сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [12] (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87//Офіційний вісник України. — 1999. - № 25. — С. 343.).
Але підприємство може отримувати в процесі своєї діяльності не прибуток, а доход, тобто збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Іншими словами, доходом є загальна сума надходжень від усіх видів діяльності, яка отримана (нарахована) в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (без урахування сум витрат). Тобто результатом діяльності підприємства може бути отримання не прибутку, а доходу, сума якого можуть і не перевищувати сум витрат.
Підприємство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Причому термін „має” в цьому контексті використовується у значенні „зобов'язане мати”. Таким чином, підприємство, на відміну від фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, зобов'язане мати печатку, відкрити рахунок (рахунки) в установах банків, подавати звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (баланс). Що ж до знаку для товарів та послуг, наявність його не є обов'язковою. Відсутність знаку для товарів та послуг повністю компенсується фірмовим найменуванням підприємства.
Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, передбаченому статутом підприємства, який представляє інтереси власника та трудового колективу.
Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначаються статутом. Правління обирає зі свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління.
Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. Він самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.
При наймі (призначенні, обранні) керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.
Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу га уповноважених ним органів.
Трудовий колектив підприємстві складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Відповідно до Господарського кодексу трудовий колектив підприємства з правом найму робочої сили [2] (Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, ст.144.):*
розглядає і затверджує проект колективного договору;*
розглядає і вирішує згідно зі статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;*
визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;*
бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську пильність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.
Згідно зі ч.4 ст. 64 Господарського кодексу підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Представництво, в свою чергу, також є структурно відокремленою частиною юридичної особи, що діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Але діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, приймання продукції тощо).
Отже, відмінність представництва під філії полягає в тому, що представництво виконує лише представницькі функції і захист інтересів юридичної особи, а філія може здійснювати як всі, так і окремі функції юридичної особи, у тому числі представництво і захист її інтересів.
Незважаючи на