Відповідно до положень Конституції України ( ), зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. (Абзац преамбули в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 ( ) від 25.05.2001 )

3. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

4. Відповідно до ст.137 ЦПК ( ) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК ( ).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ( Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5

9. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

МІЖНАРОДНА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Суб'єкти міжнародного права повинні:

·

·

·

Але, разом із тим, у будь-якому правопорядку фізичні особи є суб’єктами права. Всі їх об’єднання – юридичні особи, публічні чи приватні, прибуткові чи неприбуткові, створені самими фізичними особами з метою реалізації й забезпечення своїх власних прав. Фундаментальні права фізичних осіб є первинними і вищими від прав юридичних осіб. Ці положення поширюються і на міжнародний правопорядок. Проте сьогодні держави змогли досягти такого статусу в міжнародному суспільстві, що дозволив їм вважати себе єдиними суб’єктами міжнародного права. Ця позиція на практиці веде до руйнування міжнародного права. Вона дуже швидко втрачає своїх прихильників і захисників, так як вона не відповідає міжнародному позитивному праву.

Міжнародний статус фізичних осіб

Міжнародна відповідальність індивідів

Статут Міжнародного військового трибуналу 1945 р. визнає індивіда суб'єктом міжнародно-правової відповідальності. Керівники, організатори, підбурювачі і підсобники, що брали участь у складанні або в здійсненні загального плану або змови, направленого на здійснення злочинів проти миру, військових злочинів і злочинів проти людяності, несуть відповідальність за всі дії, довершені будь-якими особами з метою здійснення такого плану. Посадове положення підсудних, їх положення як глави держави або відповідальних чиновників різних урядових відомств не повинне розглядатися як основа для звільнення від відповідальності або пом'якшення покарання; дії підсудного по розпорядженню уряду або наказу начальника, не звільняє його від відповідальності..

Суб'єктами відповідальності є представники державної влади і приватні особи, які виступають як виконавці цих злочинів або співучасники таких злочинів або безпосередньо підбурюють інших осіб до здійснення таких злочинів, або беруть участь в змові для їх здійснення, незалежно від міри їх, завершеності, так як і до представників державної влади, що допускає їх здійснення:

·

·