відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.
Право на порушення справи в суді про обмеження дієздатності громадянина або про визнання громадянина недієздатним надано членам його сім'ї, профспілкам та іншим громадським організаціям, прокурору, органам опіки й піклування, психіатричним лікувальним закладам. Сам громадянин пред'явити вимогу про таку зміну свого правового статусу не може.
Надання права порушення справи в суді прокурору і громадським об'єднанням викликане необхідністю гарантування інтересів самого громадянина й осіб, які оточують його в сім'ї та інших сферах суспільного життя.
Повнолітні члени сім'ї громадянина, які звернулися до суду з вимогою про обмеження його дієздатності чи визнання недієздатним, а також ті, які залучаються в процес по справі, беруть у ньому участь як заявники. Громадські організації, органи опіки й піклування, психіатричні лікувальні заклади, які порушили справу в суді, беруть участь у ній як суб'єкти захисту прав інших осіб.
Громадяни, з приводу яких ставиться вимога про обмеження їх дієздатності чи визнання недієздатними, беруть участь у справі як заінтересовані особи.
Суб'єкти права порушення справи в суді про обмеження дієздатності громадянина або про визнання його недієздатним для реалізації цього права подають заяву з додержанням правил про підсудність—до суду за місцем проживання такого громадянина, а якщо він перебуває в психіатричному лікувальному закладі,— за місцем знаходження лікувального закладу.
Заява стосовно визнання особи недієздатною повинна мати письмову форму і містити всі необхідні реквізити, встановлені ст. 137 ЦПК. Стаття 257 ЦПК визначає тільки її особливості відповідно до специфіки даної категорії справ — у заяві слід викласти обставини, якими обґрунтовуються вимоги про обмеження дієздатності громадянина чи про визнання його недієздатним із посиланням на необхідні засоби доказування.
Подання належним чином оформленої заяви зобов'язує суддю перевірити наявність передумов для реалізації права на порушення справи в суді та додержання процесуального порядку звернення до суду і вирішити питання про прийняття справи до провадження суду. Однією з необхідних передумов, порушення справи в суді є відсутність спору про право цивільне. Сумісний розгляд вимоги про визнання громадянина недієздатним і спору про право цивільне можливий у тому випадку, коли такий спір виник після смерті громадянина.
Після прийняття справи до провадження суду розпочинається підготовка її до розгляду, для чого суддя повинен вжити заходів до витребування необхідних доказів і залучення всіх заінтересованих осіб — громадян і організацій — до участі в справі. У справах про визнання громадянина недієздатним для визначення його психічного стану призначається судово-психіатрична експертиза. Але закон зумовлює її призначення наявністю достатніх даних про психічне захворювання або недоумства громадянина. Такі дані можуть бути одержані від лікувальних закладів — із довідок про стан здоров'я, витягів з історії хвороби, з матеріалів слідчих органів тощо, які свідчать про дії психічно хворої людини.
Порядок призначення і проведення судово-психіатричної експертизи, а також дослідження висновку експерта регулюється ст. 57—61, 177, 190 ЦПК.
Доказами у справах про обмеження дієздатності громадянина можуть бути показання свідків, акти міліції й громадських організацій, документи про доход сім'ї і кількість її членів, а також інші матеріали, що стверджують факти зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами і характеризують матеріальне становище сім'ї.
У процесі підготовки справи до розгляду суддею вирішується також питання про обов'язкове притягнення до участі в справі як заявників усіх повнолітніх, членів сім'ї громадянина, відносно якого ставиться питання про обмеження дієздатності чи визнання недієздатним.
Справи про обмеження дієздатності громадянина чи визнання його недієздатним розглядаються з викликом заявників і обов'язковою участю органів опіки й піклування.
Питання про виклик громадянина, щодо якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану його здоров'я.
Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним.
Провадження у справі, порушеній прокурором, громадською організацією, органом опіки й піклування, психіатричним лікувальним закладом, не може бути закрито у зв'язку із запереченням члена сім'ї громадянина проти розгляду цієї справи. Суд не вправі також закрити провадження у справі внаслідок відмови прокурора чи інших суб'єктів захисту інтересів інших осіб від заявленої ними вимоги про обмеження дієздатності громадянина, якщо члени його сім'ї вимагають розгляду справи по суті.
Рішення суду про обмеження дієздатності громадянина чи визнання його недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органові опіки й піклування для призначення обмежено дієздатному піклувальника, а недієздатному—опікуна. Судовому виконавцю передається копія рішення для здійснення контролю за виконанням рішення в частині призначення піклувальника.
Про призначення піклувальника судовий виконавець доповідає судді, і справа з відповідною відміткою здається в архів. Копія рішення надсилається також за місцем роботи чи проживання обмежено дієздатної особи для організації і здійснення контролю за її поведінкою.
Важливою процесуальною гарантією захисту прав визнаних обмежено дієздатними чи недієздатними громадян є встановлений порядок скасування обмеження і поновлення їх у дієздатності.
Провадження у справах про скасування обмеження дієздатності чи про поновлення дієздатності громадянина може бути розпочато за заявою осіб, установ та організацій, які мають право на порушення справи про обмеження дієздатності громадянина чи визнання його недієздатним, піклувальника й опікуна, а також за ініціативою суду.
Заяву про скасування обмеження дієздатності вправі подати сам громадянин, якого стосується таке обмеження.
Пояснюється це тим, що рішенням суду обмежується тільки цивільна, а не цивільна процесуальна дієздатність, особа не позбавляється можливості самостійно здійснювати цивільні процесуальні права і брати участь у цивільному процесі, але поряд з нею, діють законні представники, які