За місцем проживання спадкодавця, як правило, від-кривається спадщина (ст. 526 ЦК України).

Неабиякого значення набуває місце проживання для визначення підсудності по спорах з цивільного права. Підсудність цивільних справ за загальним правилом ви-значається за місцем проживання відповідача. Справи, що виникають у зв'язку із стягненням аліментів, від-шкодуванням шкоди, заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями, та деякі інші справи можуть розглядати-ся за місцем проживання позивача.

Як бачимо, з місцем проживання закон зв'язує ви-никнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть тим чи іншим чином впливати на майновий та інший стан громадян.

Слід також звернути увагу на те, що трапляються ви-падки, коли громадянин тривалий час відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця зна-ходження не дають позитивних наслідків.

Виникає невизначеність у правовідносинах за участю відсутнього. Якщо ця невизначеність тягне за собою юридично значимі наслідки, то зацікавлена особа може захистити свої права за допомогою двох цивільно-пра-вових інститутів: «Визнання громадянина безвісно відсу-тнім» і «Оголошення громадянина померлим».

Визнання громадянина безвісно відсутнім може мати місце при встановленні таких умов:

а) громадянин протягом року відсутній за місцем постійного проживання;

б) про місцезнаходження громадянина протягом цьо-го ж строку зацікавленим особам нічого не відомо;

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування громадянина не дали результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім, є юридично важли-вими і не можуть бути вирішені без такого визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком безвісної відсутності вва-жається перше число місяця, що йде за тим, у якому бу-ли одержані останні відомості. Коли ж неможливо вста-новити місяця, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з першого січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснює-ться в судовому порядку за місцем його постійного про-живання.

Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього, вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього (надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних ор-ганів, виконкомів місцевих рад тощо).

Якщо заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно якого порушена кримінальна спра-ва і який з місця постійного проживання зник, поруши-вши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, — винести рішення по суті. Рішення суду про визнання такого громадянина безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохо-ронних органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення особи померлою.

Які ж правові наслідки визнання громадянина безві-сно відсутнім?

1. Над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається заборгованість по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього (ч. 1 ст. 19 ЦК України).

2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, не-працездатні батьки, дружина, незалежно від віку і праце-здатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутньо-го, які не досягли восьми років, вправі вимагати призна-чення їм пенсій у зв'язку з визнанням годувальника без-вісно відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.)

3. Дружина безвісно відсутнього набуває право розі-рвати шлюб у спрощеному порядку через органи РАГС (ст. 42 КпШС).

4. Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія доручення, договір підряду).

Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він з'явиться в місці свого постійного проживання, або буде встановлене його місце перебування, то суд на під-ставі заяви зацікавлених осіб скасовує рішення про ви-знання цього громадянина безвісно відсутнім.

Всі правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім в разі його повернення подальшому виконан-ню не підлягають.

Оголошення громадянина померлим провадиться в су-довому порядку за таких умов:–

громадянин протягом трьох років відсутній за міс-цем свого постійного проживання;–

протягом цього ж строку ніяких відомостей про його місцезнаходження не надійшло;–

вжиті заходи для встановлення місця перебування цього громадянина не дали результатів;–

визнання юридично поважними причини, заради яких заявник просить визнати громадянина померлим.

Якщо громадянин пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю, або є підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку то трирічний строк скорочується до шести місяців. Військовослужбов-ці або інші громадяни, які пропали без вісті у зв'язку з воєнними діями, можуть бути в судовому порядку оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

Як бачимо, є чимало спільного в діях суду при підготовці та розгляді справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошенні громадянина померлим. Але кожний з цих правових інститутів має й певні особливості. Різняться в них правові підстави їх виникнення і деякі юридичні наслідки. Оголошення громадянина померлим призводить до настання фактично таких же правових наслідків, як і при настанні смерті громадянина.

4. Опіка та піклування.

Дієздатність, як і правоздатність, природно припиня-ється із настанням смерті громадянина. Але за життя він може бути обмежений у дієздатності або визнаний недіє-здатним.

Опіка й піклування встановлюються відпо-відними відділами та управліннями державної адмі-ністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у міс-ті рад народних депутатів відносно:*

осіб, які не досягли 18-річного віку і з різних причин залишилися без батьківського піклування;*

осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок нк душевної хвороби чи недоумства;*

осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або

наркотичними речовинами;  *

осіб, які потребують піклування за