Для того, щоб особі отримати середній заробіток, на повістці робиться відмітка про її явку в судово-слідчі орга-ни із зазначенням фактично витраченого часу2.

Витрати по явці (проїзні, квартирні, добові), винагоро-да за відрив від звичайних занять, а також винагорода експертам, спеціалістам і перекладачам виплачується ор-ганом, що викликав, із коштів, які спеціально відпуска-ються на такі цілі, за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду негайно після виконання викликаною особою своїх обо-в'язків. Це стосується й договірних відносин між органа-ми та державними експертними установами, штатні пра-цівники яких викликались для проведення експертиз та участі в слідчих діях і судовому розгляді; відшкодовуєть-ся вартість цих робіт на користь державної експертної установи у межах зазначених вище норм винагороди.

Відшкодування витрат військовослужбовців по явці за викликом проводиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Самим військовослужбовцям витрати не відшкодовуються.

Рішення суду про відшкодування судових витрат у ви-падках, передбачених ст. 93 КПК, має бути викладено у вироку (п. 10 ч. 1 ст. 324, ст. 331, ч. 9 ст. 335). Якщо з будь-яких причин питання про судові витрати не було вирішено при постановленні вироку, його має вирішити суд, який постановив вирок, у порядку, передбаченому ст. 409 КПК.

За загальним правилом, судові витрати покладаються на засуджених (ч. 1 ст. 93 КПК). Тобто судові виграти підлягають стягненню в дохід держави лише з осіб, щодо яких постановлено обвинувальний вирок. Але в окремих випадках суд має право постановити рішення про відшко-дування їх за рахунок держави. Якщо суд доходить вис-новку, що судові витрати слід віднести на рахунок держа-ви, він у вироку повинен навести мотиви такого рішення. Наприклад, таке рішення суд може прийняти в разі неспро-можності особи, з якої вони мають бути стягнуті (тобто вона є недієздатною й не має майна, що за законом підля-гає опису й конфіскації). У справах про неповнолітніх судові витрати може бути покладено на батьків або на опікунів.

Стягнення з засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, пе-рекладача витрат, пов'язаних з їх явкою та викликом, є недопустимим (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне ліку-вання особи, яка потерпіла від злочину, та судових ви-трат» від 7 липня 1995 р.) (1 Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972-2003. — С. 471.).

При виправданні підсудного за однією чи кількома стат-тями пред'явленого обвинувачення або при виключенні одного чи кількох епізодів судові витрати в цій частині відносяться на рахунок держави.

У тому разі, якщо винними буде визнано кількох осіб, суд постановляє стягнути судові витрати з усіх засудже-них. Розмір відшкодування кожного з них визначає суд, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених (ч. 2 ст. 93 КПК). Стягнення судових витрат у солідарному порядку закон не передбачає.

Якщо підсудного буде визнано винним, але звільнено від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

У разі винесення виправдувального вироку або поста-нови про припинення кримінальної справи судові витра-ти, зазвичай, беруться на рахунок держави. Однак при закритті справи через примирення потерпілого з обвину-ваченим у справах про злочини, справи по яким порушу-ються не інакше, як за скаргою потерпілого, судові витра-ти суд може покласти повністю або частково на одного з них або на обох.

Захисника з числа адвокатів в більшості випадків оби-рає та запрошує обвинувачений чи його законні пред-ставники через юридичні консультації. При цьому вони вносять визначену суму грошей для оплати праці адво-ката.

Якщо захисник бере участь у справі за призначенням, оплата його праці провадиться за рахунок держави в по-рядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів Ук-раїни. Але суд також за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, має право покласти таке стягнення на них (ч. 6 ст. 93 КПК).

Постанову суду про стягнення з засудженого коштів для оплати праці захисника суддя виносить у нарадчій кімнаті або у залі засідання. В останньому випадку ця постанова заноситься до протоколу судового засідання.

Стаття 93і КПК передбачає, що кошти, витрачені закла-дом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, по-терпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-слідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при поставленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбачено-му ст. 28 КПК та частинами 2 і 3 статті 93 КПК.

Порядок обчислення розміру фактичних витрат закла-ду охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпіло-го від злочинного діяння та зарахування стягнених з вин-них осіб коштів до відповідного бюджету та їх викорис-тання затверджено постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 16 липня 1993 p., де зазначено: сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, де перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медич-ної картки стаціонарного хворого або інших документів, що підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого зі стаціонару лікувального закладу.

Сума витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день визначається виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць, в якому проводилось