- якщо у неповнолітніх дітей є належне їм майно (наприклад, подароване ким-небудь), то батьки управляють ним без спеціального на це повноваження;

- у разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини з приводу цієї власності регулюються за нормами цивільного права (ст. 173-178).

2) на аліментні зобов'язання батьків і дітей:

- батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180);

- способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст.180, 181);

- це рівною мірою стосується і батька, і матері. У разі, якщо вони ухиляються від виконання цього обов'язку, кошти для утримання стягуються з них через суд незалежно від того, перебувають вони у шлюбі чи їхній шлюб розірвано (182-186);

- аліментні зобов'язання є взаємними, тобто аліменти сплачують не тільки батьки дітям, але й діти своїм батькам у тих випадках, коли останні потребують матеріальної допомоги через свою непрацездатність (особливо в старості), а діти здатні надати їм цю допомогу. Проте, діти можуть бути звільнені від цього обов'язку, якщо судом буде встановлено, що свого часу батьки ухилялись від виконання батьківських обов'язків, тобто, були позбавлені батьківських прав або ухилялись від сплати аліментів (ст.202-206 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст.3 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року призначають такі види допомоги:

допомога при вагітності, пологах;

одноразова при народженні дитини;

по догляду за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), які доглядають трьох або більше дітей віком до 6 років;

по догляду за дитиною-інвалідом;

по тим часовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною.

допомога дітям віком до 6 років (учням до 16 років);

допомога на дітей одиноким матерям;

допомога на дітей військових строкової служби (ст.3).

Законодавством України забезпечуються гарантії захисту дітей від насильства в сім’ї. Забороняються будь-які види експлуатації та фізичне покарання батьками своєї дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність. Однак, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Насильство в сім’ї за Законом України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року розглядається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і наносять моральну шкоду, шкоду фізичному чи психічному здоров’ю.

Попередження насильства в сім’ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які йому сприяють, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у його вчиненні, а також медико-соціальна реабілітація його жертв.

Органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї є: спеціально уповноважені органи виконавчої влади, служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх, органи опіки і піклування, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації жертв насилля.

Література:

Абетка української політики: Довідник. Вип.5 /Авт.-упоряд.: М.Томенко (кер.кол.), Л.Бадешко, В.Гребельник та інші.-К: Смолоскип, 2002.-368с.

Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности /Отв.ред.Е.А.Лукашева.-М.: Наука, 1988.-с.21.

Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні)-К.: А.Л.Д., 1997.-144с.

Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с.

Бейсебаев К.М., Попова Г. М. Правовое воспитание несовершеннолетних и его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие. – М., 1983. – 46 с.

Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріадські керівні принципи, 1990)//Програма “Співучасть”, Вип.1- Дніпропетровськ, 2000р.

Кэрол Белами. Положение детей в мире, 2001 г.-Unicef, Детский фонд ООН, 2002.- 112с.

Конвенція про права дитини.-К.:АТ “Видавництво “Столиця”, 1997.-32с.

Комментарий в «Европейской конвенции о защите прав человека»/Под ред. Донны Ромиен.-Страстбург:Совет Европы, 1995.

Корнякова Т. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з громадян // Вісник прокуратури.- 2003.-№2.-с.14-17.

Костенко Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознание преступника) .-К.: Наукова думка, 1990.-146с.

Ситуаційний аналіз становища дітей та жінок в Україні//Доповідь ЮНІСЕФ.-К., 2001.- 64с.

Словарь по социальной педагогике: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений/Авт.-сост.Л.В.Мардахаев - М.:Издательский центр «Академия», 2002.-368с.

Смагина Л.И., Корнейчик А.С., Петрикевич А.А., Царик И.А. Сто уроков по правам ребенка.-Минск: “Уныверсыт эцкас”, 1999.

Спеціалізовані установи ООН: (Международные организации систем ООН. Справочник /Сост.А.А.Татаренко.- М.:Международные отношения, 1990г.-192с.

Становище дітей в світі, 2005 р. –ЮНІСЕФ, 2005 р.

Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. Т.1. Вопросы воспитания.-М., 1953.-326 с.

Фіцула М.М. Правове виховання учнів. Навчально-методичний посібник. -Тернопіль, 1996.-180с.

Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія сучасного права неповнолітніх. – К., 1997. –346 с.

Щеглова С.Н. Права детей и дети о правах (Социологический анализ).-М.: Социум, 1998.-87с.

Юридичний словник / За ред. Б.М.Бабія, Ф.Г.Бурчака, В.М.Корецького, В.В.Цвєткова. Видання друге, перероблене і доповнене.-К,: 1983.-872с.