Реферат на тему:

Правовий захист неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом

Адміністративне правопорушення - протиправна винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Злочин — передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на державний устрій України, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Покарання – захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх - діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних установ для неповнолітніх, спрямована на виявлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок (міра покарання) правопорушника зазнати примусового, від імені держави (суспільства) на підставі закону або іншого нормативного акту, позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, з метою його попередження у перспективі та відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні й духовні цінності.

Захист прав неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом, передбачено на міжнародному рівні. Організація Об’єднаних Націй прийняла ряд документів, безпосередньо присвячених правам дитини й принципам правосуддя стосовно неповнолітніх.

Міжнародна Конвенція про права дитини (1989 р.).

Стандартні мінімальні правила, які стосуються здійснення правосуддя стосовно до неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.): затримання повинне використовуватись тільки як крайня міра; міліція та інший персонал правоохоронних органів, які мають справу з дітьми, повинні постійно отримувати спеціалізовану підготовку; необхідно максимально уникати поміщення підлітка в місця позбавлення волі.

Керівні принципи для політичного захисту серед неповнолітніх (“Керівні принципи”, прийняті в Ер-Ріяді, 1990 р.): система освіти повинна відповідати всебічним потребам дітей, особливо в зоні соціального ризику або таких, які потребують соціального захисту і турботи; офіційне втручання у поведінку дитини повинно здійснюватися передусім в її інтересах; необхідно враховувати особливості підліткової поведінки, яка з віком змінюється; слід максимально уникати вживання таких термінів, як “дитина з відхиленнями”, “злочинець”, “потенційний злочинець”, оскільки це створює стійку передумову для небажаної поведінки підлітка; необхідно активніше залучати суспільство для попередження правопорушень серед підлітків, а до офіційних репресивних мір звертатись тільки як до крайньої міри; засоби масової інформації повинні відповідально підходити до змісту матеріалів, які можуть негативно впливати на поведінку неповнолітніх.

Правила захисту неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі (1990 р.): тюремне ув’язнення може застосовуватися як крайня міра; до суду з дитиною слід поводитись як з невинною; умови в місцях позбавлення волі повинні відповідати всім вимогам охорони здоров’я і людської гідності; підліток у місцях позбавлення волі повинен не рідше одного разу в місяць мати право зустрічатися з членами сім’ї і адвокатом, а спілкуватися поштою і телефоном, у будь-якому разі, два рази в тиждень; місця ув’язнення повинні інспектуватися людьми, які не відносяться до адміністрацій цих закладів.

Антисуспільні дії неповнолітніх регулюють такі закони України: Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2004 року, Кримінально–процесуальний кодекс України 2004 року, Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року, Закони України “Про попереднє ув’язнення” від 30 червня 1993 року, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року, “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994, «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року.

Відповідальність неповнолітніх, їх батьків або осіб, які їх замінюють, згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення має ряд особливостей.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16 років (ст.12). Інтереси неповнолітнього, який притягується до адміністративної відповідальності, згідно до вимог статті 270 мають право представляти його законні представники – батьки, усиновителі, піклувальники. Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені неповнолітнього виносити скаргу за рішення суду або посадових осіб, які розглядають справу.

Права неповнолітніх осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, передбачені в ст.268:

ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення;

давати пояснення, подавати докази, заяви, клопотання;

виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача;

при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката;

оскаржити постанову по справі.

Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядають судді районних (міських) судів. За Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року неповнолітні можуть нести відповідальність за такі діяння: ухилення від медичного огляду; дрібне розкрадання державного або колективного майна; ухилення від відшкодування заподіяних збитків; порушення доріг, загальних переїздів, пошкодження телефонів, торгівля з рук, дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у нетверезому стані; азартні ігри, ворожіння у громадських місцях; зайняття проституцією; порушення громадського порядку; свідомо невірний виклик спецслужб; злісна непокора