У протоколі про адміністративне порушення, який є доказом його вчинення і підставою для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені: дата і місце складання, дані про посаду того, хто складав, дані про неповнолітнього, прізвища та адреси свідків (ст.254, 256).

В окремих випадках протокол не складається, а платиться штраф: при безквитковому проїзді, за перевезення зайвої ручної поклажі, при порушенні вимог щодо охорони видів рослин і тварин, занесених до Червової книги України, пожежної безпеки, правил користування засобами залізничного транспорту, правил безпеки руху на морському та річковому транспорті та ін. (ст.258).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються у 15-денний строк з дня отримання судом чи службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративну відповідальність за правопорушення дітей несуть батьки у випадках, якщо неповнолітній не досягнув віку, з якого наступає адміністративна чи кримінальна відповідальність (14 або 16 років). За ухилення батьків від виконання покладених законом батьківських обов’язків передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст.184.

Адміністративне затримання здійснюється, коли: а) неповнолітній продовжує вчиняти адміністративне правопорушення; б) якщо необхідно встановити особу неповнолітнього при відсутності відповідних документів; в) для складання протоколу про адміністративне правопорушення, коли зробити це на місці вчинення немає можливості; г)необхідно забезпечити своєчасний розгляд справи і виконання постанови про стягнення за правопорушення (ст.260).

Про затримання неповнолітнього повідомляють батькам. Адміністративне затримання може тривати не більше 3 год. Якщо в стані сп’яніння – 3 години з часу витверезіння.

Адміністративні стягнення розподіляються за видами: попередження, штраф, вилучення або конфіскація предмета, який став об’єктом правопорушення, виправні роботи. Штраф має бути сплачений неповнолітнім не пізніше 15 днів з дня отримання постанови про його накладання.

Тільки до неповнолітніх застосовується: попросити вибачення у потерпілого, застереження, догана або сувора догана, передача батькам або колективу під нагляд (ст.24).

Захист прав неповнолітніх, які вчинили злочин, також має особливий характер. У ст.40 Конвенції ООН про права дитини зазначається, що держави-сторони визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або вважається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвитку в дитини почуття гідності та значущості, змінює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому беруться до уваги вік дитини і сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

Згідно зі ст. 62 Конституції України: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення злочину досягли 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за вчинення тяжких злочинів: вбивство, посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили до розладу здоров’я, згвалтування, крадіжки, грабежі, розбійні напади, злісне або особливо злісне хуліганство, вимагання, незаконне заволодіння транспортним засобом, умисне знищення державного, колективного або приватного майна та ін. (ст.22 Кримінального кодексу України).

Особа віком до 18 років може бути затримана, якщо: 1) її застали на місці вчинення злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) очевидці прямо вкажуть на неповнолітнього, що саме він вчинив злочин; 3) на підозрюваному або його одежі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину (ст.106 КПК).

Гарантією захисту прав неповнолітніх при розслідуванні вчинених ними злочинів є те, що попереднє слідство ведеться органами попереднього слідства. Законодавчо також передбачено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду і відповідно до закону (ст.15).

Крім загальних обставин, для неповнолітнього мають бути встановлені й такі: вік, стан здоров’я, характеристика з місця навчання чи праці, умови життя й виховання, обставини, що негативно впливали на виховання, наявність дорослих підмовників, що є предметом доказу у справах неповнолітніх (ст 433 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК).

При порушенні Кримінального кодексу неповнолітній може бути затриманим до 24 год., 3 днів, 10 днів залежно від ступеня вини, умов і тяжкості вчиненого.

При допиті неповнолітні також мають специфічні права: виклик через законних представників, проведення допиту в присутності педагога.

Захисник неповнолітнього – учасник кримінального процесу, який допускається до участі у справі з моменту пред’явлення звинувачем обвинувачення, а в разі затримання неповнолітнього – з моменту затримання, але не пізніше 24 год. Має право бути присутнім на допиті, в суді, вивчати матеріали справи, використовувати всі передбачені законом засоби захисту з метою з’ясування обставин, що виправдовують підозрюваного і надання йому необхідної юридичної допомоги (ст.44, 46, 48 КПК).

Права неповнолітніх захищає також законний представник. Це можуть бути батьки, опікун, піклувальник або представник тих дитячих установ, під опікою чи піклуванням яких знаходиться неповнолітній. Має право заявити відводи, клопотання, подавати до суду докази, брати участь у дослідженні доказів. Перебуває в залі судового засідання протягом усього часу розгляду справи про злочин неповнолітнього (ст.32,441 КПК).

Запобіжними заходами щодо неповнолітнього є: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука колективу; 4) віддання під нагляд батьків; 5) взяття під варту (ст.149, 436 КПК).

Взяття під варту застосовується у справах про злочини, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 1 рік. Цей захід здійснюється працівниками міліції за рішенням прокурора, оскільки він дає санкцію на арешт. При застосуванні запобіжного заходу складається