Школа соціальної реабілітації діє згідно зі статутом, який розроблений на основі Положення про цей навчально–виховний заклад і зареєстрований в установленому законом порядку в управлінні юстиції облдержадміністрації. У школах неповнолітні утримуються не більше 3 років. При виповненні засудженому 18 років його переводять до училищ соціальної реабілітації. До училищ також направляються підлітки за постановою або ухвалою суду. Перед звільненням неповнолітніх із таких закладів повідомляються служби у справах неповнолітніх за місцем їх проживання.

Для неповнолітніх існує два види виховно-трудових колоній: загального (застосовується до правопорушника вперше) і посиленого режиму (якщо неповнолітній уже був засудженим та вчинив злочин значної ступені тяжкості). Засуджені, які досягли 18-річного віку, із виховно-трудових колоній переводяться у виправно-трудові. У випадку зразкової поведінки – після 20 років.

Правопорушення, за які неповнолітній може бути притягнений до відповідальності у місцях позбавлення волі, порядок застосування заходів стягнень передбачені Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, ст.67 Кримінально-виконавчого кодексу від 11 липня 2003 року. Стягнення, які можуть застосовуватися до них: попередження чи догана, позачергова варта по прибиранню приміщення і території місць позбавлення волі, одноразове позбавлення можливості відвідати кіно, концерт, брати участь у спортивних іграх; позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі і заборона на строк до одного місяця купувати продукти харчування; поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 10 діб.

Підставами для звільнення неповнолітнього із виховно-трудових колоній є: 1)відбуття призначеного строку; 2)акт амністії; 3)акт помилування; 4)у зв’язку із хворобою; 5)умовно-дострокове звільнення та інші підстави, встановлені судом. За 3 місяці до звільнення неповнолітніього інформація про це направляється до відповідних органів, які контролюють поведінку осіб даної категорії за місцем проживання. Служби у справах неповнолітніх, органи місцевого самоврядування, інспекція виправних робіт, інші суспільні інститути зобов’язані забезпечити соціально-правовий захист цієї категорії осіб.

Умови ресоціалізації засуджених до позбавлення волі неповнолітніх передбачено Законом України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі на певний строк” від 10 липня 2003 року.

Слід зауважити, що неповнолітній має право на відшкодування збитків, заподіяних незаконними вчинками працівників органів міліції, прокуратури і суду. Це регулюється Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року.

З огляду на вище викладене велике значення слід приділяти профілактиці правопорушень та злочинів серед неповнолітніх. Закон України “Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року свідчить передусім про те, що спеціальний захист неповнолітнім, забезпечення їхнього нормального фізичного, розумового і духовного розвитку потребує узгодженої роботи цілої системи державних органів і служб, які змогли б у взаємодії між собою вирішувати всі ці питання і запобігати правопорушенням серед цієї категорії населення.

Профілактика правопорушень здійснюється: службою (комітетом) у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчими комітетами обласних, міських, районних у містах, районних Рад народних депутатів; загальноосвітніми школами і професійними училищами соціальної реабілітації органів освіти; центрами медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров’я; притулками для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; судами; кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; приймальниками-розподільниками для неповнолітніх органів внутрішніх справ; виховно-трудовими колоніями Міністерства внутрішніх справ. У здійсненні профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, окремі громадяни.

Головне місце в профілактиці правопорушень серед неповнолітніх повинні мати:

заходи з попередження правопорушень, які розробляються на підставі глибокого і всебічного аналізу з прогнозуванням і контролем за їх здійсненням;

планування на всіх рівнях, починаючи з державного і закінчуючи місцевими виконавчими органами і місцевим самоврядуванням;

координація зусиль державних органів, посадових осіб, недержавних органів і громадських організацій у попередженні злочинності серед неповнолітніх.

Профілактична діяльність відповідних органів і служб у справах неповнолітніх здійснюється на принципах: законності; застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх; гласності, тобто систематичного інформування про стан правопорушень серед неповнолітніх, роботу служб у справах неповнолітніх і спеціальних закладів для неповнолітніх у відкритій державній статистиці, засобах масової інформації; збереження таємниці про неповнолітніх, які вчинили правопорушення і до яких застосовувались заходи індивідуальної профілактики; неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх, жорстокого поводження з ними.

Комплексні програми профілактики злочинності у діяльності навчально-виховних закладів, органів у справах неповнолітніх, інших правових і суспільних інститутів, як правило, передбачають такі основні профілактичні заходи: організаційне та правове забезпечення профілактичних заходів; захист життя, здоров’я, честі і гідності особи, її майна від злочинних посягань; протидія організованій злочинності та корупції; зменшення кримінального тиску на економічні відносини; мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх та молодіжне середовище; запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму; протидія рецедивній злочинності: охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху; запобігання поширенню бродяжництва; матеріально-технічне і кадрове забезпечення профілактичної роботи.

Соціально-правові та організаційні заходи профілактики забезпечують: усебічний аналіз стану правопорядку в кожному районі, населеному пункті та трудовому колективі. З урахуванням факторів, що сприяють загостренню криміногенної обстановки, а також регіональних та галузевих особливостей, розробляються комплексні плани, в яких визначаються скоординовані дії щодо запобігання негативним проявам у середовищі неповнолітніх [39, 106].

Сучасне законодавство України передбачає відповідальність за заохочення чи залучення неповнолітніх у протиправну діяльність. Так, у відповідності до статей Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність передбачена за: “Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у