Це передбачено і Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року. Це діти:

евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які перебували у стані внутрішньоутробного розвитку;

проживали на момент аварії чи проживали або постійно навчалися після аварії не менш одного року в зоні безумовного (обов’язкового) відселення;

проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір’ю, яка на час настання вагітності чи під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2, 3 як постраждалих від Чорнобильської катастрофи;

хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров’я України (ст.27).

Законодавством України для дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визначені пільги та послуги. Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року для дітей зазначеної категорії передбачено:

повне державне утримання дітей віком до 8 років шляхом безплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги;

виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років у розмірі 100-відсотків середньої заробітної плати (доходу);

безкоштовний проїзд на всіх видах транспорту (крім таксі) до місця лікування, оздоровлення дитині та особі, яка її супроводжує;

безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, а також безплатне позачергове зубопротезування;

щорічне двомісячне оздоровлення;

щомісячна виплата 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька або (чи) матері, які зазнали радіоактивного впливу;

безкоштовне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення, з моменту аварії до прийняття постанови про відселення дітей;

забезпечення продуктами харчування потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, на суму середньої вартості харчування у цих закладах, або виплата грошової компенсації батькам (ст.30).

Дітям, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, надаються додаткові компенсації та пільги, а саме: безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту; позачергове обов’язкове забезпечення місцями у дошкільних закладах освіти незалежно від відомчої підпорядкованості; вступ до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання, забезпечення житлом на час навчання тих, хто його не має, і гарантованою виплатою підвищеної на 100 відсотків стипендії; позачергове влаштування у заклади соціального захисту, а також обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо дитина-інвалід не має близьких родичів, які проживають разом з нею; надання додаткової житлової площі і т.д.

Лікування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надання їм необхідної допомоги передбачено в багатьох медичних програмах нашої держави. Це регулюється Законом України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-1010 роки” від 14 березня 2006 року.

Захист прав і законних інтересів дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки. Діти вважаються сиротами через втрату з різних причин батьків (фізичні сироти). За живих батьків, які або позбавляються батьківських прав через невиконання батьківських функцій, або ж самі відмовляються від своїх дітей, неповнолітні набувають статусу соціальних сиріт.

Діти, позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Опіка та піклування - правові норми щодо сімейного виховання неповнолітніх дітей, які залишилися без батьківського піклування, спрямовані на влаштування та забезпечення належних умов для їх життя та виховання.

Заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування – медичні, навчальні, виховні заклади для соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

У відповідності до ст.52 Конституції України наголошується, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування покладається на державу, а в ст. 25 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року зазначено: “Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, їх хвороби чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави”.

Безпосередньо на місцях дітьми-сиротами займаються органи опіки й піклування, служби у справах неповнолітніх, які керуються Сімейним кодексом України від 10 січня 2002