Підстави для надання допомоги дітям-сиротам залежать від суми, які одержуються на цих дітей: аліментів, пенсій, допомоги. Вона призначається місцевою державною адміністрацією при пред’явленні відповідних документів.

Державні соціальні стандарти та нормативи щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, стосуються:

мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг і взуття;

житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі України нормативи;

житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання і різних форм влаштування після досягнення ними 18-річного віку за умови, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;

мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи. А в разі неможливості надання робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів;

разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми навчально-виховного закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку;

медичного обслуговування;

забезпечення іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загально пізнавального та виховного спрямування;

забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Формами влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є: усиновлення, встановлення опіки, піклування, передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Моральні, етичні, організаційні основи інституту опіки і піклування розроблені в ст. 244 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року.

Встановлення опіки та піклування є формою влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 15 років, а піклування – над дітьми від 15 до 18 років. Опікун і піклувальник призначаються рішенням міської державної адміністрації за умови пред’явлення довідки про стан здоров’я, майновий стан, склад сім’ї, наявність житлової площі. Опікуни та піклувальники мають право турбуватися про законні інтереси неповнолітнього, укладати угоди, якщо вони не виходять за межі побутових, розпоряджатися пенсією чи державною допомогою, переводячи суму майна на ім’я підопічного в ощадкаси. Згідно зі ст.248 дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання у сім’ї опікуна або піклувальника.

Підставами для звільнення опікуна чи піклувальника є: автоматичне припинення через виповнення дитині 15 чи 18 років, зміна обставин, неналежне виконання обов’язків опікуном чи піклувальником, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування (ст.250, 251).

Неповнолітні, перебуваючи під опікою і піклуванням, забезпечуються безплатною шкільною і спортивною формами, при перебуванні у вищих навчальних закладах – гуртожитком, а при влаштуванні на роботу – допомогою на суму 7 неоподаткованих мінімальних доходів громадян.

Завданнями, які вирішують навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, є: створення умов, максимально наближених до домашніх, оточення вихованця турботою і увагою, підготовка до самостійного життя.

Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, існують такі заклади:

дитячі будинки для дітей дошкільного віку;

дитячі будинки для дітей шкільного віку;

дитячі будинки змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку;

загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.

Окрім вище зазначеного, діти цієї категорії позачергово забезпечуються житлом за місцем постійного проживання.

Перебувають під посиленою соціальною опікою і піклуванням особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, у яких у віці до виповнення повноліття померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Усиновлення дітей розглядають статтями 207-242 Сімейного кодексу України – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться в її інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя і оформлене спеціальним юридичним актом про прийняття в сім’ю. Усиновлені діти звільняються від обов’язків стосовно своїх батьків та їх родичів і втрачають у зв’язку з цим майнові права.

При Міністерстві освіти і науки України створений Центр по усиновленню дітей. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року затверджено Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянами України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях