Слід зазначити, що у травні 1993 року в Нідерландах пройшла ХVІІ сесія Гаагської конференції з міжнародного приватного права, на якій вироблено концепцію захисту дітей і співробітництва в галузі міжнародного усиновлення дітей.

Правовий захист “дітей вулиці”

Безпритульні діти – діти, які були змушені залишити сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання.

Бездомність – соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати), яке б вона могла використовувати для проживання і в якому могла бути зареєстрованою.

Профілактика бездомності і безпритульності – система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності і безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати прав на житлові приміщення і на попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов’язаних із відсутністю житла.

Соціальне патрулювання – мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних і безпритульних.

За визначенням Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), до “дітей вулиці” належать:

діти, які не спілкуються зі своїми сім’ями, живуть у тимчасових помешканнях або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);

діти, які підтримують контакт з сім’єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля проводять більшу частину дня, а іноді й ночі, на вулиці (бездоглядні діти);

діти – вихованці будинків-інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці. Тобто, це діти, які перебувають під опікою держави [20].

Згідно Конвенції ООН про права дитини для “дітей вулиці” найбільш актуальним є охорона таких прав:

на захист від насилля, зловживань і приниження (ст.19).

на охорону здоров’я і медичне обслуговування (ст.24);

на пристойний рівень життя (ст.27);

на освіту (ст.28);

на захист від економічної експлуатації (ст.32).

Законом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 2 червня 2005 року передбачені права: на повагу до їх гідності, охорону здоров’я, соціальний захист, правову допомогу, звернення із заявами та скаргами до органів державної влади та місцевого самоврядування, отримання інформації про свої права та обов’язки.

Закладами соціального захисту для безпритульних дітей з метою тимчасового влаштування й вирішення питання подальшого влаштування є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх, центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх та ін.

Указом Президента України “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” від 18 березня 1998 року передбачено:

удосконалення нормативно-правової бази запобігання бездоглядності та правопорушень серед дітей, приведення її у відповідність із сучасними і міжнародними нормами;

підвищення ефективності діяльності всіх суб’єктів державної системи соціального і правового захисту щодо розв’язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві;

створення умов для соціальної психолого-педагогічної, медичної, правової підтримки і реабілітації дітей з девіантною поведінкою, зокрема шляхом розширення відповідно до потреб регіонів мережі притулків для неповнолітніх;

організація теоретичних і методичних досліджень з проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, узагальнення досвіду і впровадження в практику найефективніших методів цієї роботи;

підготовка і підвищення кваліфікації фахівців, які займаються профілактикою бездоглядності та правопорушень серед дітей.

На вирішення проблем дитячої бездоглядності, створення належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, їх фізичного і розумовго розвитку спрямовані державні програми запобігання дитячій бездоглядності, завданнями яких виступають:

- підвищення ефективності роботи щодо запобігання дитячій бездоглядності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

- поліпшення існуючих та пошук нових форм соціальної підтримки неповнолітніх, які перебувають у складних життєвих ситуаціях;

- виявлення неблагополучних сімей і забезпечення захисту прав дітей, які виховуються у них;

- удосконалення системи і підвищення ефективності діяльності установ соціального захисту неповнолітніх;

- розробка науково-методичних основ з проблем дитячої бездоглядності;

- забезпечення підготовки і перепідготовки фахівців соціально-правового захисту дітей.

Література:

Абетка української політики: Довідник. Вип.5 /Авт.-упоряд.: М.Томенко (кер.кол.), Л.Бадешко, В.Гребельник та інші.-К: Смолоскип, 2002.-368с.

Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности /Отв.ред.Е.А.Лукашева.-М.: Наука, 1988.-с.21.

Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні)-К.: А.Л.Д., 1997.-144с.

Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с.

Бейсебаев К.М., Попова Г. М. Правовое воспитание несовершеннолетних и его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие. – М., 1983. – 46 с.

Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріадські керівні принципи, 1990)//Програма “Співучасть”, Вип.1- Дніпропетровськ, 2000р.

Кэрол Белами. Положение детей в мире, 2001 г.-Unicef, Детский фонд ООН, 2002.- 112с.

Конвенція про права дитини.-К.:АТ “Видавництво “Столиця”, 1997.-32с.

Комментарий в «Европейской конвенции о защите прав человека»/Под ред. Донны Ромиен.-Страстбург:Совет Европы, 1995.

Корнякова Т. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з громадян // Вісник прокуратури.- 2003.-№2.-с.14-17.

Костенко Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознание преступника) .-К.: Наукова думка, 1990.-146с.

Ситуаційний аналіз становища дітей та жінок в Україні//Доповідь ЮНІСЕФ.-К., 2001.- 64с.

Словарь по социальной педагогике: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений/Авт.-сост.Л.В.Мардахаев - М.:Издательский центр «Академия», 2002.-368с.

Смагина Л.И., Корнейчик А.С., Петрикевич А.А., Царик И.А. Сто уроков по правам ребенка.-Минск: “Уныверсыт эцкас”, 1999.

Спеціалізовані установи ООН: (Международные организации систем ООН. Справочник /Сост.А.А.Татаренко.- М.:Международные отношения, 1990г.-192с.

Становище дітей в світі, 2005 р. –ЮНІСЕФ, 2005 р.

Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. Т.1. Вопросы воспитания.-М., 1953.-326 с.

Фіцула М.М. Правове виховання учнів. Навчально-методичний посібник. -Тернопіль, 1996.-180с.

Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія сучасного права неповнолітніх. – К., 1997. –346