Реферат на тему:

Цивільні – процесуальні правовідносини

План

Поняття та ознаки цивільно – процесуальних правовідносин

Передумови і підстави виникнення, зміни та принципи Ц.П,

Елементи цивільних процесуальних правовідносин.

1. Цивільно – процесуальні правовідносини – це врегульовані Ц.П.П. суспільні відносини які виникають між судом та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та рішення цивільної справи.

Цивільно – процесуальні правовідносини виникають через суд який є обов’язковою стороною чи учасником таких відносин. Цивільні процесуальні правовідносини мають такі ознаки :

вони врегульовані нормами ЦПП;

завжди виникають між судом як органом державної влади та інших учасниками процесу;

оформляють поведінку учасників процесу яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах ;

мають відносний характер тобто такими правовідносинам притаманний конкретний суб’єктний склад учасників правовідносин з іншим визначенням правового статусу кожного з них

Цивільно – процесуальне законодавство чітко визначає правовий статус суду, судді, сторін, позивача, відповідача, заінтересованих осіб, свідка, третіх осіб, прокурора та інших учасників цивільного процесу.

5. Цивільно – процесуальні правовідносини виражаються у спеціальній встановлені законом цивільній процесуальній формі і постійно перебувають у русі що складає їх систему. При зверненні до суду, суд відкриває провадження по справі: здійснює провадження у справі досудового розгляду, проводить судовий розгляд справи.

Передумовами виникнення цивільно – процесуальних правовідносин є:

наявність конкретної норми цивільного процесуального права

цивільна процесуальна правосуб’єктивність

Підставою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є певний юридичний факт, тобто поширена дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Норми цивільних процесуальних правовідносин – це загальні правила поведінки встановленні для регулювання правовідносин які виникають з приводу здійснення правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне законодавство чітко встановлює наказне провадження не проводиться у справах у яких між сторонами виникає спір із тих підстав які не передбачені відповідною нормою Цивільного Процесуального кодексі.

Цивільна процесуальна суб’єктивність – це встановлена законом здатність особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Кожен суб’єкт цивільних правовідносин має своє коло прав і обов’язків. Зміст цивільної процесуальної правосуб’єктності складаються з 2 елементів:

цивільна процесуальна правоздатність

цивільна процесуальна дієздатність

Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність особисто здійснювати цивільно процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин потрібно наявність підстави якої є юридичний факт – це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати обов’язки, це ті обставини на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні процесуальні правовідносини.

- Першим юридичним фактом є дії суду та їх учасників і такі дії є різними для кожного із суб’єктів.

- Бездіяльність учасників цивільного процесу – невиконання ними процесуальних обов’язків невиконання яких як правило є застосування заходів процесуального примусу.

- Події – поняття подій не викликає процесуальних наслідків але є підставою для вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Так у разі смерті особи яка була стороною у справі коли спір не допускає правонаступництва, ця подія або факт на право судді постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Залежно від юридичних наслідків цивільні процесуальні факти бувають прості – коли процесуальним фактом є одна умова, виклик свідка до суду, і складні – які часто зустрічаються у цивільному процесі і вчиняються декілька дій. Якщо одна сторона використовує свої права то друга сторона зобов’язана задовольнити таке право.

Цивільні правовідносини мають свою структуру і складаються з 3 елементів:

суб’єкт

об’єкт

зміст цивільних процесуальних правовідносин

Суб’єкт – це носій цивільних процесуальних прав і обов’язків. Цивільно – процесуальне право поділяє суб’єктів на такі групи:

суд

учасники цивільного процесу які в свою чергу поділяються на осіб які беруть участь у справі і на інших учасників

Суд – це обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Він повинен бути безкорисним об’єктивним у вирішенні справи та винесені рішень. Для цього існує інститут відводу судді або самовідводу. Основне призначення суду є відправлення правосуддя і належить до його виключної компетенції. Від імені суду виступає суддя який одноособово а в окремих випадках колегіально розглядає цивільну справу. Повноваженнями судді користуються народні засідателі.

Осіб які беруть участь у справах – це учасники які беруть участь у справі наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їхній правовий статус при розгляді та вирішенні цивільних справ ними є:

а.) сторони тобто позивач і відповідач наказне і провадження заявник та заінтересовані особи;

б.) треті особи

в.) представники сторін і 3 особи

г.) прокурор

д.) орган державної влади та органи місцевого самоврядування

е.) особи які захищають права інших осіб.

Особи які беруть участь у справі повинні бути наділені цивільного процесуального права. Здатність та дієздатність.

Інші учасники – свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа яка надає правову допомогу, на осіб які сприяють встановленню обставин справи. До цієї групи осіб відносяться секретар судового засідання і судовий розпорядник, це особи які сприяють проведенню судового розгляду справи.

Об’єкт – це те з приводу чого виникають цивільні, процесуальні правовідносини і на що спрямовані процесуальні права і обов’язки. До об’єктів відносяться матеріальні і нематеріальні блага які задовольняють потреби суспільства. Законодавство виділяє загальний об’єкт для всіх цивільних процесуальних правовідносин а для окремих цивільних процесуальних правовідносин спеціальний об’єкт. Загальний об’єкт співпадає завданнями цивільного судочинства це правильний і швидкий розгляд справи та інших вирішень з метою захисту соціально – економічних, політичних та особистих прав та інтересів фізичних осіб і законних інтересів юридичних осіб та держави. Наприклад об’єктом між судом і свідком у судовому засіданні є фактичні дані які мають значення для вирішення