Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкод:

завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім’ї (ст. 32);

завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади (ст. 56);

завданої безпідставним засудженням громадян (ст. 62);

завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституцією Судом неконституційними (ст. 152).

У ЦК містяться правові норми, в яких закріплено, що відшкодування моральної шкоди є одним із способом захисту ци-вільних прав (п.9 4.2 ст.16), визначено, в чому може бути виражена моральна шко-да, форми її відшкодування та критерії визначення розміру (ст.23), перелічено підстави відповідальності за завдану мо-ральну шкоду, а також випадки її "безвин-ного" відшкодування (ст. 1167).

Слід зазначити, що чинний ІДК Украї-ни, у порівнянні з Цивільним кодексом УРСР 1963 p., передбачає значно більшу кількість випадків можливого відшкоду-вання моральної шкоди, їх перелік, сфор-мований на підставі норм ЦК України (Додаток №2) .

Необхідно зауважити, що вимоги про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються не тільки, коли пра-во на її відшкодування безпосередньо пе-редбачено або випливає з положень Кон-ституції України чи закріплено Цивільним кодексом України, а також у випадках, пе-редбачених іншими актами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Такими актами зокрема, є закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про захист прав споживачів", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію",

"Про охорону праці", "Про телебачення і радіомовлення", "Про авторське право і суміжні права", "Про порядок відшкоду-вання шкоди, завданої громадянинові не-законними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", "Про інформаційні агентства", "Про телекомуні-кації", "Про боротьбу з корупцією", "Про режим іноземного інвестування", "Про звернення громадян", "Про державну під-тримку засобів масової інформації та соці-альний захист журналістів" та інші.

Постановления судами рішень про стягнення моральної шкоди у випадках, не передбачених законодавчими актами, є підставою для їх скасування Верховним Судом У v ни. Так, наприклад, 18 листо-пада 2004 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України скасува-ла рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позову колишнього працівника органів внутрішніх справ, що звільнився з МВС за станом здоров'я, до страхової компанії про стягнення з останньої моральної шкоди. Як було відзначено Судовою палатою, по-зивача було застраховано відповідно до За-кону України "Про міліцію", страхова ком-панія виступала лише уповноваженою на виплату страхових виплат організацією, а тому на відносини останньої із застрахова-ним працівником МВС Закон України "Про захист прав споживачів" не поширю-ється. У зв'язку з цим, підстави для стяг-нення відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії відсутні.

Питання процедури розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди врегульовані процесуальними ко-дексами України. Суди враховують та-кож постанови Пленуму Верховного Су-ду України:

- "Про застосування судами законо-давства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28.09.1990р. №7;

- "Про практику розгляду судами ци-вільних справ за позовами про відшкоду-вання шкоди" від 27.03.1992 р. № 6;

- "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4;

- "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав спожи-вачів" від 12.04.1996 р. № 5;

- "Про застосування Конституції Укра-їни при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996р. №9;

- "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 02.07.2004 р. № 13;

роз'яснення Вищого арбітражного су-ду України "Про деякі питання вирі-шення спорів, пов'язаних з відшкодуван-ням моральної шкоди" від 29.02.1996 р. № 02-5/9ь та його листи від 27.04.1995 р. № 01-8/281, від 16.05.1996 р. № 01-8/187 та інші.

3.2. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди

Право на відшкодування мо-ральної шкоди виникає за наяв-ності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 Цивільного кодексу України (да-лі — ЦК) "Підстави відповідаль-ності за завдану моральну шкоду", зобов'язання з відшкодуван-ня моральної шкоди виникає за наявності:

1) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

2) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;

3) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і мо-ральною шкодою;

4) вини заподіювача шкоди.

Необхідно підкреслити, що характер шкоди (моральної) не визначається об'єктом, якому во-на завдається. Моральна шкода може мати місце як при пору-шенні особистих прав, так і май-нових інтересів. Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-їни "Про судову практику в спра-вах про відшкодування мораль-ної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, у позовній за-яві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподія-но та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен дове-сти позивач.

Отже, як вважає український правознавець З.Ромовська, наяв-ність моральної шкоди не визна-на прямим наслідком кожної протиправної поведінки. З такою позицією не погоджується ряд правників. На їх думку, слід застосовувати принцип презумпції заподіяння моральної шкоди неправомірною дією і передбача-ти, що потерпілий відчуває страждання, якщо правопоруш-ник не доведе зворотне. Мораль-на шкода має розглядатися