В статті 24 зазначено право на відпустку, тобто кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25 Загальної декларації прав людини визначає право людини на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої а також її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою, а технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною для всіх, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного. Освіта відповідно до статті 26 Загальної декларації прав людини повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості, і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами.

Стаття 27 закріплює право кожної людини вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатись мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватись його благами. Ч.2 ст. 27 закріплює право людини на захист її моральних та матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Поштовх, наданий прийняттям Загальної декларації прав людини був належно сприйнятий світовою спільнотою.

16 грудня 1966 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН були прийняті Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права більш змістовно визначив такі права людини, як право на працю, на страйк, на охорону здоров’я, на освіту, на участь у культурному житті, а також права засуджених.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права визначає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується. З метою повного здійснення цього права, держави які приєдналися до цього пакту повинні включити програми професійно – технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості.

В пакті визнається право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи зокрема:

винагороду, що забезпечувала б мінімум усім трудящим;

справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь – якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;

задовільне існування для них самих та їхніх сімей;

умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни;

однакову для всі можливість просування по роботі на відповідні більш високі ступені виключно на підставі трудового стажу та кваліфікації;

відпочинок, дозвілля та розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні.[3; c.4]

В статті 8 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права закріплюється право людини створювати для здійснення та захисту своїх економічних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування даним правом не підля-гає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших. Дана стаття надає право професійним спілкам утворювати національні федера-ції чи конфедерації і засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них, а також визначає право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права передбачає, що ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цими правами для осіб, що входять до складу зброй-них сил, поліції або адміністрації держави.

Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права визначає право кож-ної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страху-вання.

Стаття 11 визначає право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне по-ліпшення умов життя. Держави-учасниці повинні вживати належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе зна-чення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основано-го на вільній згоді.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права визначає право кожної людини на свободу від голоду, тому в кожній державі повинні вживатися необхідні заходи індивідуально і в порядку міжнародного спів-робітництва, які б включали проведення конкретних програм для того, щоб: поліпшити методи виробництва, зберігання і розподілу про-дуктів харчування шляхом широкого використання технічних і нау-кових знань, поширення знань про принципи харчування і вдоскона-лення або реформи аграрних систем так, щоб досягти найбільш ефек-тивного освоєння і використання природних ресурсів, і забезпечити справедливий розподіл світових запасів про-довольства відповідно до потреб і з урахуванням проблем країн, як імпортують, так і експортують продукти.

Стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права

визначає право кожної людини на найвищий досяжний