спрямованість діяльності держави.
Для того, щоб правові гарантії забезпечення прав і свобод людини і громадянина мали системний вигляд, що має забезпечити їх дієвість, у законах України мають бути чітко, конкретно, детально визначені:
зміст усіх прав та свобод людини і громадянина та їх гарантій, у тому числі доступний та ефективний порядок захисту порушених прав та свобод, їх відновлення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. ст. 55—63, пункт 1 частини 1 ст. 92);
повноваження відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб по за-безпеченню конкретних прав людини і громадянина (ст. 19);
юридична відповідальність зазначених органів і осіб за невико-нання чи неналежне виконання своїх повноважень, а також відповідальність громадян за невиконання своїх конституційних обов’язків (ст. ст. 19 і 68, пункт 22 частини 1 ст. 92);
підстави, на яких окремі права людини і громадянина можуть бути обме-жені, а також відповідні органи державної влади, місцевого самов-рядування та їх посадові і службові особи, які мають право засто-совувати такі обмеження, процедура їх обмеження, відповідальність вказаних органів і осіб за порушення підстав і по-рядку обмеження цих прав і свобод (ст.ст. 19, 21-23, 26, 30-39, 41-46, 48-50, 53-54, 64 та інші статті Конституції України).[36; c.32]
За критерієм основного суб’єкта їх забезпечення можна виділити такі правові гарантії реалізації прав та свобод людини та громадянина:
1) державні гарантії, які забезпечуються державою в особі органів державної влади, у тому числі суду, органів місцевого са-моврядування, їх посадових осіб (приклади таких гарантій, зокре-ма, передбачених Конституцією України, були наведені вище).
Найбільш ефективно гарантії реалізації прав та свобод люди-ни і громадянина можуть забезпечуватися державою, яка має можливості застосовувати як заохочувальні, так і відповідні при-мусові заходи, у тому числі юридичну відповідальність — консти-туційну, кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, матері-альну тощо;[33; c.30]
2) міжнародні гарантії, які забезпечуються міжнародними інституціями (міжнародними судовими установами та відпо-відними органами міжнародних організацій, членом або учасни-ком яких є Україна);
3) гарантії, які забезпечуються державою за участю відповідних об’єднань громадян (політичних партій, профспілок, громадських організацій споживачів тощо);
4) гарантії, які забезпечуються державою за участю самих громадян шляхом реалізації останніми передбаченого ст. 55 Конституції України права будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправ-них посягань, а також інших спеціальних („захисних”) прав.
Спеціальні („захисні”) права передбачені ст. ст. 55—63 Конс-титуції України. Вони гарантуються державою кожній людині і щодо них, відповідно до вказаних статей, а також ст. 64 Основно-го Закону, не можуть встановлюватися жодні обмеження. До за-значених прав кожної людини відносяться: право на судовий захист прав і свобод людини і громадянина, право на звернення до Упов-новаженого Верховної Ради України з прав людини і до міжнародних інституцій.
ВИСНОВКИ
Отже, вище були викладені економічні, соціальні та культурні права людини та громадян в Україні та їх гарантії, закріплені у розділі 2 Конституції України, який має назву “Права, свободи та обов”язки людини і громадянина”. Необхідність конституційного регламентування економічних, соціальних та культурних прав та їх гарантій зумовлена тим, що їм повинна приділятися належна увага, інакше ж вони залишаться символами. Але закріплення прав і свобод у Конституції є лише їх формальним проголошенням за відсутності механізму їх реалізації у законах. Тому, у соціально неоднорідному суспільстві тільки держава має не лише закріплювати особисті права і свободи людини, але й забезпечувати умови, необхідні для їх здійснення та захисту. Створення таких умов є неодмінним соціальним покликанням будь-якої цивілізованої держави. Можна сказати, що держава є демократичною настільки, наскільки її законодавство відповідає загально-визнаним правам людини і наскільки реально громадянам надано право реалізовувати свої права та свободи.
Комплекс економічних, соціальних та культурних прав громадян України в цілому відповідає положенням міжнародно-правових документів у галузі прав людини, зокрема, Загальній декларації прав людини 1948р, Міжнародному Пакту про економічні, соціальні та культурні права.
Разом з тим, в Україні залишається проблематичною реалізація ряду прав, передбачених Загальною декларацією прав людини, особливо соціальних і культурних, значна частина яких нині є символічною. Це пов”язується, головним чином, з економічною кризою [1; 35; С.8].
Що стосується пропозицій, я вважав би доцільним прийняття в Україні:
єдиного кодифікованого акту з прав людини — Кодексу прав і свобод людини і громадянина [1; 35; С.9]. У ньому слід було б закріпити загальні принципи правового статусу особи, питання громадянства, основні права і свободи людини і громадянина, у тому числі й особисті, детальний порядок їх реалізації, їх юридичні гарантії та інші питання. Це мало б сприяти більш повній реалізації прав і свобод людини та більш ефективному їх гарантуванню;
Отже, розглянувши основні питання по даній темі, стає очевидним те, що Україна твердо стала на шлях демократичного розвитку. Грунтуючись на верховенстві права, зокрема, на верховенстві прав і свобод людини, Україна, тим самим, претендує на статус правової держави. Однак, недостатньо лише прийняти відповідні нормативно-правові акти, важливо також розробити налагоджений механізм їх реалізації, що зробити надзвичайно складно. Слід підкреслити, що закріплені в Конституції України права та свободи людини, в тому числі й економічні, соціальні та культурні, є реальним шляхом до побудови правової держави, усвідомлення її абсолютної цінності, піднесення особистості, забезпечення правового характеру взаємовідносин громадянина і держави, спілкування громадян та інших осіб між собою. Тому, хочеться вірити, що Україна буде успішно розвиватися по обраному шляху, і завдання кожного громадянина України — всіляко сприяти цьому процесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
Конституція України від