Право на підприємницьку діяльність

Одним із важливих конституційних прав громадян є право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена за-коном (ст. 42 Конституції України). У Концепції переходу України до ринкової економіки та Законі України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. проголошено свобо-ду підприємництва, яка базується на: а) наданні правових гарантій вільного підприємництва, включаючи гарантії права на майно, вироблену продукцію, вільний вибір парт-нерів за прямими зв’язками, здійснення експортно-імпортних операцій, самостійне використання прибутку (доходу); б) створенні рівних можливостей для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, основаних на різ-них формах власності.

Поняття і риси підприємництва розкриваються у ст. 1 Закону України „Про підприємництво”: підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, на-дання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Отже, основними ознаками підприємницької діяльності є:

1) ініціативність і самостійність; 2) система-тичність; 3) діяльність на власний ризик підприємця; 4) мета — одержання прибутку.

Н. О. Саніахметова до оз-нак підприємництва відносить також: а) творчий та іннова-ційний характер цієї діяльності; б) самостійну юридичну відповідальність; в) соціальне відповідальний характер.[21; с 350 - 353]

Самостійна ініціатива — це вияв особою на власний розсуд винахідливості, кмітливості, прийняття власних рі-шень у господарській діяльності. Систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або заняття торгівлею. Ризиковий характер підприємницт-ва пов’язаний як з можливістю одержання позитивних ре-зультатів (прибутку), так і настання несприятливих наслід-ків (збитків) від такої діяльності, які не завжди можна пе-редбачити і запобігти їм. Одержання прибутку (доходу) — мета діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг чи заняття торгівлею, бо результати діяль-ності реалізуються на ринку товарів і послуг на сплатних засадах, а в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (доход). Творчий та інноваційний характер під-приємництва виявляється у пошуку нових можливостей, запровадженні нововведень в організації та веденні власної справи. Свобода підприємницької діяльності розкривається через її принципи (ст. 5 Закону України „Про підприєм-ництво”):—

вільний вибір видів діяльності;—

залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;—

самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, вста-новлення цін на неї відповідно до законодавства;—

вільний найом працівників;—

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено зако-нодавством;—

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;—

самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємця-ми) можуть бути:—

громадяни України, інших держав, не обмежені у правоздатності або дієздатності; це також стосується осіб без громадянства та осіб з подвійним громадянством;[22; с. 24]—

юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України „Про власність”.

Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприєм-ницька діяльність не є основною, положення про підпри-ємництво застосовується до тієї частини їхньої діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Разом з тим не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної без-пеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підпри-ємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною ді-яльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закін-чення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть виступати засновника-ми підприємницької організації, а також обіймати у під-приємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) ке-рівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відпові-дальністю (ст. 9 Закону України „Про підприємництво”). Проте зазначені особи не позбавлені права одержувати ди-віденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав, пов’язаних із членством у господарських товариствах або інших підприємницьких організаціях.

Передумовою здійснення підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами є їх державна реєстра-ція. Відповідно до ст. 8 Закону України „Про підприєм-ництво” та Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р., держав-на реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності прово-диться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ра-ди або в районній міст Києва і Севастополя державній ад-міністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб’єкта, якщо інше не передбачено законом.

Проголошуючи свободу підприємницької діяльності, закон разом з тим встановлює й певні обмеження (межі) її здійснення. Це, по-перше, стосується кола суб’єктів, які можуть здійснювати ту чи іншу діяльність, і по-друге, переліку видів діяльності, які з огляду на шкідливий вплив на здоров’я людини, довкілля або загрозу безпеці держави по-требують спеціального дозволу (ліцензії). Так, зокрема, від-повідно до ст. 4 Закону України „Про підприємництво” діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, пси-хотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реаліза-цією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових ре-човин, видобуванням бурштину, охороною окремих особ-ливо важливих об’єктів державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів поряд-ку, можуть здійснювати тільки державні підприємства та організації, а проведення ломбардних операцій — також і повні товариства.

Право на працю

Відповідно до ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, кожна людина має право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст.. 43 Конституції України змістом права на працю є можливість