У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


(безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні й навантажувально-розвантажувальні роботи (ст. 73 КЗпП).Згідно із ст. 67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.Робота у вихідні дні сплачується в підвищеному розмірі згідно зі ст. 107 КЗпП України.На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпо-чинку. Відпустки, їх види та порядок наданняВідпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, уста-новами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадяна-ми України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.[9] Право на відпустку мають працівники, які уклали безстро-кові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівни-ки і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засудже-ні до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.Право на відпустку забезпечується гарантованим надан-ням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України „Про відпуст-ки”, та забороною заміни відпустки компенсацією, крім ви-падків, які передбачені ст. 24 ЗУ ”Про відпустки”. На жаль, не завжди на багатьох приватних підприємствах, які використовують працю найманих працівників, останні можуть скористатися правом на відпустку. Власники таких підприємств не нада-ють її під загрозою звільнення, а в тих випадках, коли відпуст-ка і надається, то всупереч ч. З ст. 2 Закону „Про відпустки” — надається відпустка без збереження заробітної плати.Види відпусток. Законом України „Про відпустки” пе-редбачені наступні види відпусток:1) щорічні відпустки: - основна відпустка (ст. 6 цього Закону); -додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); - додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 1 цього Закону); - інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону);4) соціальні відпустки:- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цьо-го Закону); - відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 цього Закону); - додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону);5) відпуски без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).Законодавством, колективним договором, угодою та трудо-вим договором можуть установлюватись інші види відпусток.2.2. Соціальні права громадянСОЦІАЛЬНІ ПРАВА і СВОБОДИ – це можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Цим і пояснюється їх призначення. До системи соціальних прав Конституція України відносить право на соціальний захист(ст.46); право на житло(ст.47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (сть.48); право на охорону здоров’я (ст48); право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).Право на соціальне забезпеченняЯк соціальна держава Україна здійснює однойменну політику, основою якої є питання народонаселення, виховання та освіти, зростання доходів громадян, оплати праці та мотивації до неї, зайнятості, регулювання трудових відносин, реформування соціального забезпечення, соціальної сфери, будівництва житла тощо. Під соціальною політикою слід розуміти систему правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ і організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності у суспільстві, створення умов для постійного зростання добробуту працездатних осіб та забе-зпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність чи інші життєві обставини не має достатніх засобів до існування.Законодавчою базою для проведення соціальної політики є статті 41—52 Конституції України, де закріплено соціально-економічні права людини, особливістю яких є те, що їх реалізація, насамперед, залежить від рівня розвитку економіки. На відміну від особистих і політичних прав названі права непросто забезпечити юридичними засобами.Поняття «соціальне забезпечення» у науковій літературі вживалося чи вживається у різних значеннях: суспільно-історичний тип матеріального забезпечення перестарілих і непрацездат-них; особлива форма розподільчих відносин, що виникають при поділі частини суспільних фондів споживання; предмет соціальної політики країни; невід’ємний елемент способу життя і його особливості; самостійна функція держави; правова форма матеріального забезпечення певних категорій осіб; форма опосередкованого стимулювання активної участі громадян у соціально-економічному житті суспільства; конституційне соціальне право людини; галузь права тощо.У радянський період фахівцями сформульовано розмаїття визначень поняття «соціальне забезпечення», зокрема, це:— частина заробітної плати робітничого класу, а також сукупність окремих актів, заходів, настанов, тобто діяльність людей, спрямована на підтримання стабільності майнового стано-вища пролетаріату при настанні тих небезпек, які йому загрожують ;— ті види матеріальних благ і послуг, отриманих громадянами від суспільства у безопла-тному порядку (медичне обслуговування, пенсії і допомоги з держбюджету, система заходів санаторно-курортного обслуговування, забезпечення членів кооперативно-колгоспних органі-зацій через фонди суспільного споживання, забезпечення з коштів громадських організацій і системи взаємодопомоги тощо;— діяльність публічної адміністрації, спрямована на усунення соціальних небезпек, що загрожують життю і рівню існування різних прошарків населення, шляхом надання їм грошової чи соціальної допомоги ;— одна з правових форм матеріального забезпечення громадян у
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17