приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи [8, с.51].

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина [12, с.25].

Визначення моральної шкоди міститься в постанові Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також учиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності [4, п.3].

Також обов’язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою особи [20, с.30].

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди. Необхідність урахування вини закріплюється також в Законах України „Про туризм”« (ст.ст. 21, 33), „Про інформацію” (ст. 49), „Про наукову і науково-технічну експертизу” (ст. 35) та ін. Проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини [28, с.107].

У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням, ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо неподільну моральну шкоду завдано спільно, тобто взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, діями винних осіб, вони несуть перед потерпілим солідарну відповідальність [30, с.90].

При завданні особі моральної шкоди, обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була завдана потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального становища відповідача (фізичної особи).

Відповідальність особи, яка завдала шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально, передбачених законодавством.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК передбачені випадки відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи:

а) якщо шкоди завдано каліцтвом; іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

б) якщо шкоди завдано фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду;

в) в інших випадках, встановлених законом.

Так незалежно від вини моральна шкода відшкодовується; якщо шкода завдана каліцтвом. іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Її відшкодування здійснюється за правилами норм ЦК України (зокрема, статті 1187). Однак, якщо шкода завдана життю або здоров’ю фізичної особи – володільцям джерел підвищеної небезпеки внаслідок а взаємодії, то моральна шкода відшкодовується залежно від ступеня їхньої вини за правилами ст. 1188 Цивільного кодексу. Також, якщо шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини у потерпілого не виникає.

Безвинна відповідальність за завдання моральної шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, або суду обмежена випадками незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт [25, с.489]. Відшкодування моральної шкоди проводиться в порядку, визначеному ст. 1176 ЦК України.

Висновки

Щодо підстав виникнення цивільних обов’язків, що випливають із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди особі, то це, як правило, деліктні зобов’язання.

Основний принцип, який закон намагається втілити через реалізацію зобов’язань з відшкодування шкоди, – це принцип генерального делікту, який полягає в тому, що:

заборонено завдавати шкоду майну або особистості будь-кого; будь-яке заподіяння шкоди є протиправним, якщо інше не випливає з закону чи договору;

будь-яка позадоговірна шкода, завдана майну або особі, повинна бути відшкодована в повному обсязі особою, яка її завдала.

Що стосується моральної шкоди, то відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Слід наголосити, що під час написання даної роботи виникали дуже різноманітні питання, які торкались таких проблем, як відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду; відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; складові, які потребують оцінки при визначенні немайнової шкоди юридичній особі; практика призначення судових експертиз із метою надання доказів спричинення моральної шкоди і оцінки розміру її компенсації тощо. Як не дивно, але в більшості позовів про компенсацію моральної (немайнової) шкоди, які надходять до судів, позивачі обмежуються фразою: “Мені завдали моральну шкоду”. Однак відсутність доказів щодо того, яка саме моральна шкода завдана неправомірними діями відповідача (відповідачів), часто і призводить до винесення судом ухвали про залишення заяви без руху, а в разі не виправлення позивачем недоліків у встановлений строк – ухвали про повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, найскладнішим моментом при оформленні позовної заяви про відшкодування моральної (немайнової)