Курсова робота

з цивільного права

"Спадкове право"

План

Вступ

Висновок

Вступ

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз’яснення щодо практики застосування окремих норм спадкового права.

Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно. Заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитись своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім’ї.

До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права.

1.Поняття і підстави спадкоємництва.

Спадкоємство - це перехід після смерті громадянина належного йому на праві приватної власності майна, а також майнових та деяких немайнових прав та обов’язків до однієї, або декількох осіб, держави, організацій.

Юридичні гарантії здійснення спадкових прав передбачені нормами, регулюючими спадкування, які викладені в Цивільному кодексі України, в Законі України «Про власність», «Про нотаріат», в Кодексі про шлюб та сім’ю України, в інших законах та підзаконних актах.

Спадкодавцем визнається особа, після смерті якої здійснюється спадкове правонаступництво. Спадкодавцем може бути любий громадянин України, в тому числі недієздатний, чи обмежено дієздатний, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживали на території України, або мали в Україні будівлі (ст. 570 ЦК України).

Спадкоємцями є особи, вказані в законі або заповіті, правонаступники спадкодавця. Можливість стати спадкоємцем не залежить від дієздатності особи та громадянства. Згідно ст. 527 ЦК України, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Спадкрємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

При спадкуванні за законом порядок та умови переходу прав та обов’язків спадкодавця вказані в самому законі. Спадкове майно ділиться в рівних частках між особами, зазначеними в законі, та у відповідності з встановленою черговістю.

При спадкуванні за заповітом, розділ прав та обов’язків між спадкоємцями, а також і призначення самих спадкоємців залежить виключно від волі заповідача.

Усунення від спадщини передбачено ст. 528 ЦК України, згідно з якою не мають права стати спадкоємцями, ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців, або зробили замах на їх життя. Ці обставини мають бути підтверджені вироком суду.

Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що згідно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Правила цієї статті застосовуються також і до права на заповідальний відказ.

При безспірності підстав до усунення від спадщини громадянин виключається зі складу спадкоємців нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину.

спадкових прав

Згідно ст. 525 ЦК України ачсом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При оголошенні громадянина померлим, часом відкриття спадщини вважається день набрання законної сили рішенням суду, або день його гаданої загибелі, вказаний в рішенні суду (ст. 21 ЦК).

Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органів РАГСу про смерть спадкодавця, повідомленням чи іншим документом про загибель його на фронті, виданим командуванням військової частини, адміністрацією госпіталя, військовим комісаром чи іншим органом Міністерства оборони України.

Місцем відкриття спадщини визнається, згідно ст. 526 ЦК України, останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п’ятнадцяти років, або громадян, які пербувають під опікою, визначається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів (ст. 17 ЦК України).

Місце відкриття спадщини підтверджується : свідоцтвом органів РАГСу про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання його і місце смерті збігаються; довідкою виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або з місця роботи померлого про постіне місце його проживання; записом у будинковій книзі про постійну прописку спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме, - довідкою виконкому місцевої Ради народних депутатів про місцезнаходження спадкового майна або його частини.

У випадку відсутності у спадкоємців зазначених документів державний нотаріус вимагає копію рішення суду про встановлення місця відкриття спадщини.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто фактично всткпив в управління або володіння спадковим майном, чи подав заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. ст. 548, 549 ЦК України).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном в сільській місцевості можуть бути довідка виконавчого