вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року (ст. 533 ЦК України). Нотаріальна практика до речей дрмашньої обстановки та вжитку відносить мебель, посуд, білизну, телевізори, радіоприймачі, художню літературу.
Не відносяться до них житлові будівлі, худоба, птиця, транспортні засоби, речі для заняття професійною діяльністю, цінні твори мистецтва, предмети розкошу.
6. Видача свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину згідно ст. 560 ЦК України видається за заявою спадкоємця державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після шести місяців з дня відкриття спадщини.
При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців, якщо в нотаріальній конторі є дані про те, що крім осіб, що заявили при видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (ст. 561 ЦК України).
Заява про видачу свідоцтва про право на спадщину повинна бути подана в письмовій формі, справжність підпису має особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строкои не обмежена.
Декільком спадкоємцям видається одне сівдоцтво про право на спадщину, або за їх бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.
Якщо свідоцтво видається не на всю спадщину, в тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.
Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не обов’язкова. На прхання спадкоємця свідоцтво може бути надіслане йому поштою.
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органу за письмовою заявою керівника цього органу, оформленою у встановленому порядку.
Свідоцтво про право на спадщину може бути видане тільки в разі відсутності суперечок по справі, в іншому випадку спір вирішується в судовому порядку.
При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву; склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців вимагаються відповідні документи.
При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факти смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність заповіту, склад спадкового майна; перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині; з’ясовує чи не скасований заповіт. Оригіна чи дублікат заповіту, поданий спадкоємцем, залишаєтьсмя у спадковій справі.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцю та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
В разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про те, що спадкоємцем боржника видане свідоцтво про право на спадщину. Якщо на майно покладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва затримується до зняття арешта.
При відкритті спадщини після смерті одного з учасників спільної сумісної власності, свідоцтво про право на спадщину видається лише після виділення (визначення) частини померлого у спільному майні.
Якщо у спільному майні подружжя правовстановлючий документ оформлений на живого, нотаріус вимагає цого письмову згоду на виділ на ім’я померлого йогочастини в спільному майні.
Питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на володіння землею, поданою громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, належить вирішувати з врахуванням вимог Земельного кодексу України про порядок та умови надання землі у довічне успадковане володіння і розміри земельних ділянок, а також положень постанов Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року про порядок введення в дію цього Кодексу і про земельну реформу та постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року №2 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року).
В свідоцтві про право на спадщину текст має бути викладений чітко та зрозуміло в відповідності з формами № 4-11, затвердженими Міністерством юстиції України.
В свідоцтві вказуються спадкоємці, спадкоємець; спадкодавець; час відкриття спадщини; склад і місце знаходження спадкового майна; на підставі яких правовстановлючих документів воно належало спадкодавцю; його оцінка; доля, що належить кожному із спадкоємців; зазначається про необхідність реєстрації свідоцтва в відповідному органі в разі видачі його на майно, яке підляшає реєстрації. Зокрема свідоцтво про право на спадщину на жилий будинок в сільській місцевості підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації; якщо будинок знаходиться в селі він підлягає реєстрації в виконавчому комітеті сільської Ради народних депутатів, а в місцевості, де проведена інвентаризація, також і бюрол технічної інвентаризації.
Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, індивідуального дачного будівництва, присадибних ділянок підлягають реєстрації в виконавчих комітетах відповідних місцевих Рад.
Свідоцтва про право на спадщину на автомашини підлягають пред’явленню в органи ДАІ для перереєстрації транспортного засобу протягом 10 днів.
За видачу свідоцтва про право на спадщину в відповідності до п. «ж» ст.