Реферат на тему:

Правопорушення

Зміст.

Вступ.

Ця курсова робота має на меті розкрити поняття правопорушення, визначити його основні види та ознаки. В роботі подано характеристику основних елементів правопорушення.

Складається робота з вступу, двох основних розділів, висновків та списку літератури.

Сучасне суспільство надало людині широкі права і свободи, до використання яких необхідно підходити відповідально. Можливості людини в сучасному суспільстві набагато зросли. Але чим більше людині дається, тим більше з неї і питають. Ми живемо у світі, де кожний залежить від усіх, а усі від кожного. У цих умовах безвідповідальна поведінка є соціаль-ним злом. Наприклад, безвідповідальне ставлення робітника до своїх обов'язків спричиняє вироблення неякісної продук-ції, незадоволення потреб громадян. У результаті безвід-повідального ставлення учня до навчання з нього виросте неосвічена, некорисна для суспільства людина. Навіть за жартівливе пустування доводиться інколи «розраховуватися» з державою, нести законну, тобто юридичну, відповідальність.

Така відповідальність завжди виражається у неприємних, небажаних, невигідних для самого громадянина наслідках.

Втім, це властиво не лише юридичній, а й іншим видам відповідальності за антигромадські, аморальні проступки, наприклад, перед батьками, друзями, колективом класу, спор-тивної секції, навчальною групою.

Чим же відрізняються міри юридичної відповідальності від інших мір відповідальності, що застосовуються, наприклад, за неслухняність у сім'ї?

По-перше, усі ці міри передбачені законом, правовими нормами. Це відповідальність лише за законом.

По-друге, усі вони застосовуються лише тоді, коли вчи-нюються дії, що суперечать закону, праву. Отже, це відпові-дальність саме (і тільки) за правопорушення.

По-третє, усі вони здійснюються органами держави, яким громадянин зобов'язаний (причому зобов'язаний юридич-не, на підставі закону) «дати відповідь» за свої проступки і які, зі свого боку, мають право (причому юридичне право) притягти до відповідальності. Отже, це відповідальність завжди перед державою.

По-четверте, ці міри виражаються у примусовому позбав-ленні (або обмеженні) правопорушника певних благ, цін-ностей, можливостей. Отже, це примусово караюча відпові-дальність.

По-п'яте, ці міри завжди виражають осудження правопо-рушника саме державою, гостро критичну, безумовно неза-довільну оцінку його поведінки. Така оцінка звучить не тільки у «відповіді» держави на правопорушення, а й у реакції на про-ступок з боку громадськості, колективу, батьків. Юридична відповідальність завжди поєднується з моральною відпові-дальністю.

Із розуміння аморальності будь-якого правопорушення ви-пливає практично значущий висновок: якщо не знаєте вимог закону,сумніваєтесь у правомірності своєї поведінки, то оці-ніть її з точки зору моралі. Поведінка, що відповідає мораль-ним ідеалам суспільства, відповідає і приписам його зако-нів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викли-кати і негативну оцінку з боку суспільства, і тягти юридич-ну відповідальність.

Юридична відповідальність необхідна насамперед в ім'я справедливості, щоб «відповісти» належним чином на не-гативне (байдуже, безвідповідальне, зневажливе, а іноді навіть вороже) ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося у правопорушенні, щоб обмежити в чомусь, покарати правопорушника. При цьому покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати люд-ську гідність — так вимагає закон, зокрема ст. 22 Криміналь-ного Кодексу України.

Але не можна зводити юридичну відповідальність лише до «відплати» правопорушнику, її цілі є ширшими, а головне — гуманнішими, їх в основному три:

1) охоронна — захистити, охоронити від посягань на такі найважливіші для всіх людей цінності, як права і сво-боди громадян і організацій. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення, відшкоду-вання, «ремонт» блага, що постраждало;

2) виховна — змінити погляди, свідомість правопорушни-ка так, щоб він у майбутньому не допускав подібних проступ-ків;

3) запобіжна (профілактична) — на окремих людей, які могли б (через недостатню свідомість або з інших причин) вчинити правопорушення, вплинути таким чином, щоб вони утрималися від цього.

Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, «розмірів» шкідливості (або небез-пеки) його наслідків, кола людей і організацій, яким запо-діяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умо-ва справедливості покарання.

Дві обставини — ступінь шкідливості (або небезпечності) правопорушення і особа правопорушника — завжди беруться до уваги при встановленні міри юридичної відповідальності як при виданні закону, так і при його застосуванні до кон-кретних осіб.

Це цілком відповідає засадам соціальної справедливості і виражається у принципі індивідуалізації відповідальності: вона повинна відповідати ступеню тяжкості правопорушен-ня (тяжкості «вчиненого», як виражаються юристи) і особ-ливостям особи правопорушника.

Юридична відповідальність — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди су-проводжується моральним осудженням порушника закону. Розрізняють такі основні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, цивільна, адміністративна, кримінальна.

Юридична відповідальність застосовується лише за пев-них обставин, передбачених законом, які називаються підставою відповідальності. Такою підставою є факт вчинен-ня правопорушення.

Розділ 1. Поняття правопорушення, його ознаки та види.

Правопорушення являють собою особливу різновидність поведінки людей і інших суб'єктів суспільних відносин. За-коном регулюються тільки поступки (вчинки) людей, їх дії або бездіяльність. Не можуть регулюватися нормами права думки людей або певні риси характеру. Поза своїми діями, підкреслював К.Маркс, людина не існує для закону. Якщо ж закон карає за тенденцію, за образ думок, то він служить знищенню рівності людей перед законом, роз'єднує їх. За-кони, які роблять головним критерієм не дії як такі, а образ думок діючої особи — це не що інше, як позитивні санкції беззаконня. Правопорушення — це, перш за все, діяння (дії або бездіяльність). Воно відрізняється від права і від право-мірної поведінки наступними ознаками.

1. Це суспільно небезпечне або шкідливе діяння. Усі пра-вопорушення є суспільно небезпечними або шкідливими діяннями, оскільки вони спрямовані проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства в цілому.