Традиційним для конституційного права України є висвітлення правосуддя — судової системи України, ос-новних засад судочинства, статусу судів і суддів, їх ос-новних функцій та порядку розгляду ними справ.

Курс конституційного права, як правило, передбачає висвітлення основних засад територіального устрою Ук-раїни і системи її місцевого самоврядування. Першочер-гове значення надається поняттям території (державної території) і територіального устрою держави та його основним видам. Висвітлюються принципи територіаль-ного устрою України, система її адміністративно-тери-торіального устрою та основні функції її адміністра-тивно-територіальних одиниць.

Значна увага в конституційному праві України приділяється місцевому самоврядуванню. Виходячи з положень чинної Конституції, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Євро-пейської Хартії про місцеве самоврядування та інших законодавчих і підзаконних актів, висвітлюються основні теорії місцевого самоврядування і його види, система місцевого самоврядування, статус територіальних гро-мад, представницьких та виконавчих органів і посадових осіб місцевого самоврядування, їх функції, повнова-ження, організаційно-правові та матеріально-фінансові основи місцевого самоврядування, його гарантії.

2. Джерела науки конституційного права.

Джерело права — це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об'єктивовану реальність. Право як об'єктивована реальність існує в певних формах (в літературі навіть нерідко ототожнюють поняття "джерело права” і “форма вираження права”).без такої об’єктивації державна воля народу не може стати матеріальною рушійною силою, яка творить право. Творення права — явище надзвичайна складне і багатогранне. В одних випадках таке творення втілюється в юридичних діях (звичайних актах) державних органів чи безпосередньо народу (його частини), в інших – в письмових актах – документах. Світова практика знає чимало джерел права. Це – акти-документи, традиції, правові звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права. Все це повною мірою стосується й конституційного права ,яке також має відповідну систему джерел.

Важливе значення має вирішення питань про характер, зміст, генезис (походження) та особливості джерел конституційного права України.

Першою Конституцією України є конституція Пилипа Орлика. Пам'ятками політико-правової думки українського народу є також статті та ін-ші акти Б. Хмельницького. Першим актом, який безпо-середньо започаткував національне конституційне право України, можна вважати IV Універсал Української Центральної Ради (1918). Він політико-правовим чином сформував, проголосив Україну як незалежну, самостій-ну і суверенну державу.

Панування радянської концепції конституціо-налізму було припинено з прийняттям в 1990 р. Декла-рації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України в 1991 р. Ці документи стали: віхою, яка започаткувала народження нового українського права.

Так, представник історичної школи Н. Палієнко вважав, що конституційне право виникає і розвивається завдяки об'єктивній внутрішній необхідності І в своїй основі опирається на народну свідомість, народний дух, притаманний кожній нації з моменту появи її на істо-ричній сцені." Конституція, стверджує С. Шелухін, ви-ходить з народного життя, психіки, історії, побуту, бажань, прагнень й ідеалів народу. Норми права, таким чином, є похідними від звичаїв і традицій.

Представники позитивістської школи права вважа-ють, що джерелом норм конституційного права є пози-тивне (прийняте державою, писане) право, яке вста-новлюється і примусово захищається державою.

Б. Чичерін, російській політичний діяч і науковець, вважав, що джерелом конституційно-правових норм є держава, саме вона творить право, забезпечує розумне співвідношення незалежних воль суб'єктів суспільних відносин. Іншими словами, держава — всемогутній феномен: вона виникає поза правом, є його джерелом і ніяким чином не зв'язана з правом.

З точки зору соціологічних теорій права, конститу-ційне право є наслідком певних соціальних зв'язків (станів): генезисом конституційних норм є різноманітні соціальні інститути як автономні соціальні утворення.

Джерела конституційного права закріплюють най-важливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя — надзвичайно складний комплекс економічних, політич-них, соціальних, соціально-психологічних та інших від-носин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суве-ренітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держа-ви, національного та адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право — найбільш "політизована" галузь національної системи права.

Важливою ознакою джерел конституційного права є їх вольовий характер. Проблема вольового наповнення джерел конституційного права має неабияке значення для теорії і практики. Державна воля, яка матеріалі-зується в правових актах, - надзвичайно складне соціальне явище. Тут переплітаються матеріальні, ідео-логічні, соціально-психологічні та інші фактори. Воля — це елемент психіки, одна з найважливіших її функцій.

Психологічний аспект джерел конституційного права має особливе значення. За допомогою таких джерел воля та інтереси суб'єктів конституційного права стають загальнообов'язковими, стають законом, який в подаль-шому визначає волю й поведінку вже інших суб'єктів.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творен-ня права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює най-більш важливі відносини — відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об'єднують і матеріальні, і проце-суальні норми. Це, між іншим, характерно й для інших галузей права, але для конституційного права така комп-лексність має особливе значення. Конституційне право не має "паралельної" галузі, як це властиво для цивіль-ного та кримінального права. Цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне право — цілком самостійні галузі національної правової системи. В конституцій-ному праві і матеріальні, і процесуальні норми об'єд-нуються в одному акті, що обумовлено, насамперед, вимогами законодавчої техніки. Співвідношення матері-альних та процесуальних норм в джерелах конститу-ційного права