1 Зобов'язання повинно бути виконано в інтересах кредито-ра Воно визнається виконаним за умови, що виконання прийняв сам кредитор Для цього він має бути здатним до прийняття виконання, тобто бути дієздатним. Виконання зобов'язання на користь інших осіб без згоди на те кредито-ра не допускалось і не визнавалось виконаним з усіма на-слідками, що з цього випливали. Із загального правила було встановлено ряд винятків. Кредитор міг уступити своє пра-во вимоги іншим особам за цесією. Якщо він був недієздат-ним або став таким, то виконання приймав його законний представник (опікун, повірений). Проте й при доброму здо-ров'ї кредитор міг доручити третій особі прийняти вико-нання зобов'язання. Нарешті, після смерті кредитора вико-нання зобов'язання мали право прийняти його спадкоємці.

2 Зобов’язання виконує боржник. Для кредитора не завжди мала значення особистість боржника. Не так вже й важли-во, хто поверне борг за позикою, чи сам боржник, чи його син, важливо, щоб було виконано зобов'язання. Проте в зо-бов'язаннях, що тісно пов'язані з особистістю боржника, кре-дитор вправі був вимагати виконання саме боржником (на-приклад, художник зобов'язався написати портрет кредито-ра, а доручив це зробити своєму сину). Якщо ж особистість боржника не мала для кредитора особливого значення, то зобов'язання могло бути виконано будь-якою третьою осо-бою за дорученням боржника. В цьому разі належало дотри-муватися правила — боржник повинен бути здатним до ви-конання, розпоряджатися своїм майном, тобто бути дієздат-ним. При його недієздатності виконання зобов'язання по-винен здійснити його законний представник.

3. Місце виконання зобов'язання має важливе практичне зна-чення (для визначення ціни, суми боргу, розміру шкоди тощо). За умов розвинутого обороту широко застосовували догово-ри, контрагенти яких знаходились в різних місцях (наприк-лад, продавець в Африці, а покупець у Римі). Якщо місцем виконання був визначений склад покупця в Римі, то обов'я-зок доставити туди товар покладали на продавця, який в свою чергу встановлював ціну, здатну відшкодувати витрати на транспортування. Місце виконання зобов'язання також зумовлювало момент переходу права власності на куплений товар, несення ризику випадкової загибелі під час його транс-портування. У зв'язку з цим місце виконання зобов'язання зумовлювалось у договорі, в інших випадках діяли за загаль-ними правилами. Якщо предметом зобов'язання була неру-хомість, то місцем його виконання було місце знаходження майна. Якщо місце виконання визначалося альтернативне, то право вибору належало боржнику. В інших випадках місце виконання визначалося місцем можливого закладання по-зову з певного зобов'язання. Таким місцем за загальним правилом вважалося місце проживання боржника або Рим за принципом: «Рим наша спільна батьківщина» — Roma communis nostra patria est (Д.50.1.33).

4. Правильне встановлення строків виконання зобов'язань Серед вимог до виконання, мабуть, найбільше значення має строк платежу, який зумовлює усталеність цивільного обо-роту. В господарському житті строк як правову категорію важко переоцінити. Саме строки визначають нормальний ритм господарського життя. Тому правовому значенню строків виконання зобов'язань римські юристи приділяли належну увагу

Строк виконання зобов'язань, як правило, встановлював-ся сторонами в договорі. У позадоговірних зобов'язаннях він здебільшого визначався законом. Важче було, коли строк платежу (виконання) не зазначався ні в договорі, ні в за-коні Тоді діяло правило: «В усіх зобов'язаннях, в яких строк не передбачений, борг виникає негайно» (Д.50.17.14), а та-кож: «Якщо договір укладено без строку і умови, то момент виникнення зобов'язання і строк виконання співпадають» — ubi pure quis stipulatus fuerit, et cessit et venit dies (Д.50.І6.213).

При настанні строку платежу (виконання), зазначеного договором або визначеного іншим шляхом, боржник пови-нен виконати зобов'язання. В іншому випадку він порушує строк платежу, прострочує його, тобто виявляється в про-строчці (in тога).

Для визнання боржника в прострочці вимагалися такі умови: а) наявність зобов'язання, що захищається позовом; б) настання строку платежу (виконання), «спілість» зобо-в'язання: в) наявність вини боржника в порушенні строку; г) нагадування кредитора про настання строку платежу. В більш розвиненому римському праві допускалися випадки, коли прострочка наставала незалежно від нагадування кре-дитора Законодавством Юстініана було встановлено, якщо зобов'язання має точний строк виконання, то він ніби нага-дує боржнику про необхідність платежу (виконання), тобто строк нагадує замість людини. При цьому злодій завжди вва-жається в прострочці.

Прострочка виконання мала для боржника важливі нега-тивні наслідки: а) кредитор мав право вимагати відшкоду-вання всіх заподіяних прострочкою збитків; б) ризик випад-кової загибелі предмета зобов'язання переходив на винну в прострочці сторону. Наприклад, раб був переданий в найм на 5 днів. За спливом зазначеного строку боржник раба не повернув, а на шостий день раб помер без вини боржника. За загальним правилом боржник не повинен був би нести відповідальність за смерть раба, але оскільки він знаходився в прострочці, то збитки від випадкової загибелі предмета зобов'язання (смерть раба) повинен був нести боржник; в) кредитор міг відмовитися від прийняття виконання, якщо воно втратило для нього інтерес.

Порушити строк виконання зобов'язання міг і кредитор (наприклад, відмовився прийняти виконання без поважної причини). У такому разі для кредитора також були нега-тивні наслідки. Він зобов'язаний відшкодувати заподіяні неприйняттям збитки. Після прострочки кредитора борж-ник відповідає тільки за навмисне заподіяні збитки, а не за просту вину (Д. 18.6.18). Ризик випадкової загибелі речі та-кож переходить на кредитора, що знаходиться в прострочці.

5. Виконання повинно суворо відповідати змісту зобов'язан-ня. Зобов'язання слід виконувати відповідно до умов дого-вору. Без згоди кредитора воно не може виконуватися час-тинами (якщо це не передбачено договором), достроково, не допускається заміна предмета зобов'язання. Будь-які відхилення від змісту зобов'язання допускалися лише зі зго-ди кредитора.

Наслідки невиконання зобов'язань

У