його юридична обов’язковість і компетентність неоднакові. І тому у залежності від суб'єктів розрізняють два види тлумачення права: офіційне і неофіційне тлумачення.
2.1 Офіційне тлумачення.
Офіційне тлумачення – це роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульоване в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’яснюється. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов’язковим, легальним (узаконеним) Офіційне тлумачення характеризується формою й особливим порядком здійснення. Форма офіційного тлумачення буває письмовою (різні документи) і усною. Усна форма є щодо рідкісною. Вона виражається в роз'ясненні прав і обов'язків учасникам процесу з боку судді або під час прийому посадовими особами відвідувачів.
Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників.
Офіційне тлумачення правових норм по ознаці юридичних наслідків або за сферою дії підрозділяється на: нормативне і казуальне.
Нормативне тлумачення характеризується:
державною обов'язковістю;
поширюється на широке коло суспільних відносин;
має можливість кількаразового використання в юридичній практиці;
Різновидом нормативного тлумачення є автентичне тлумачення. Це роз'яснення норм права органом, що її встановив. Акт автентичного тлумачення варто відрізняти від нормотворчого акта. Він виступає як роз'яснення позитивного права, і іноді містить елементи розвитку законодавства. Тому акти автентичного тлумачення можна розглядати, як тлумачення діючого права і як нормотворчого. Але при цьому варто врахувати, що акт тлумачення носить допоміжний характер і знаходиться в стані супідрядності з нормативним актом.
Казуальне тлумачення – це таке тлумачення, що стосується до конкретного випадку. Воно обов'язкове тільки для осіб, стосовно яких воно провадиться. Часто воно є мотивувальною частиною право-застосовного акта (судових рішень, вироків). Казуальне тлумачення не можна поширювати на інші аналогічні випадки.
2.2 Неофіційне тлумачення.
Під неофіційним тлумаченням мається на увазі роз'яснення змісту і мети правових норм, здійснюване від осіб, що не мають на те офіційних повноважень. Неофіційне тлумачення не має обов'язкового характеру і не породжує юридичних наслідків. Таке тлумачення дається адвокатами, ученими, окремими громадянами. Не володіючи юридичною чинністю, цей вид тлумачення дуже впливає на формування суспільної й індивідуальної правосвідомості, на поводження конкретних суб'єктів і загалом всього суспільство.
За рівнем компетентності неофіційне тлумачення поділяється на: професійне, тлумачено-правове, компетентне не правове і повсякденне тлумачення.
2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
Це тлумачення норм права, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Професійно-правове тлумачення може бути двох видів: доктринальним і компетентно-юридичним.
2.2.1.1 Доктринальне тлумачення.
Неофіційне тлумачення є доктринальним, коли воно здійснюється фахівцями в області права: вченими вузів, науково-дослідними установами та ін., що мають науковий характер (розробка правових концепцій, доктрин у результаті аналізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нормативних актів). Особливість укладається в їхній переконливості, заснованої на авторитеті і науковому підході особи, що дає тлумачення. Доктринальне тлумачення відіграє важливу роль у єдності розуміння правових норм.
2.2.1.2 Компетентно-юридичне тлумачення.
Це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суддів, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядів.
2.2.2 Компетентно-неправове тлумачення.
Це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки – біології, економіки, історії, політики та ін., включає специфічну (непрвову) компетенцію суб’єкта тлумачення – біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.
2.2.3 Повсякденне тлумачення.
Це тлумачення нори права всіма суб’єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення – це правове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв’язку з використанням прав і виконання обов’язків; ставлення до права в цілому і конкретного нормативно-правового акта зокрема.
3. Види тлумачення права в залежності від обсягу.
Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначеність (“так”. “ні”), а не двозначність (“і так, і ні”) у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлумачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.
Результати використання всіх способів тлумачення обумовлюють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом – це з’ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.
Тлумачення норм права має на меті точно пізнати справжній зміст, вкладений законодавцем. Існують ситуації, коли зміст норми права ширший ніж це вбачається з тексту закону. Тому існує буквальне (адекватне), поширювальне (розширювальне) й обмежувальне (виключення) тлумачення норм права. Більшість правових норм тлумачаться буквально з метою запобігти навмисного перекручування державної волі. Приводом для відступу від буквального тлумачення є: прорахунок законодавця, нечіткість формулювань, специфіка мови права.
3.1 Буквальне тлумачення.
Це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту правової норми, тобто “літері” закону. “Дух” і “літера” закону збігаються.
3.2 Розширювальне тлумачення.
Це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права виходить за рамки її текстуальної форми; “дух” закону ширший за його “літери”. Наприклад, дійсне значення поняття “втрата”1, яке міститься в Законі України “Про заставу” від 2 листопада 1992, треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: “Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону” – це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюються принцип незалежності.
3.3 Обмежувальне тлумачення.
Це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужчий за її текстуальний вираз; “дух” закону вужчий