за його “літери”. Наприклад, відповідно до Кодексу України про шлюб і сім’ю “неповнолітні діти зобов’язані
1 Закон України “Про заставу” N 2655-XII ( 2655-12 ), від 2 листопада 1992 Відомості Верховної Ради, 1992, N 47, ст.643.
утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них”1, однак цей обов’язок не може поширюватись на дітей, хоча і повнолітні, але непрацездатні.
Розширювальне й обмежувальне тлумачення небезпечні порушенням законності, тому законодавець у деяких нормах права не допускає їхнього розширювального тлумачення.
4. Офіційне тлумачення і конкретизація
правових норм.
Тлумачення і конкретизація правових норм зв'язані між собою. Під конкретизацією мається на увазі застосування права, правотворчість і тлумачення. Багато вчених юристів характеризують конкретизацію, як додання праву максимальної визначеності в процесі правозастосовчій діяльності.
Конкретизація – це спосіб застосування особливого роду правових форм, які можна назвати ситуаційними й обмежуваними суб'єктивних прав і обов'язків учасників правовідносини. Сюди ж можна віднести підзаконну діяльність міністерств і відомств України по конкретизації і деталізації законів. Конкретизація врегульовує суспільні відносини, заповнює прогалини правового регулювання. На думку А.К.Безана і В.У,Лазарєва конкретизацію можна використовувати як у правотворчій так і в правозастосовчій діяльності. Тому конкретизацією закінчується правотворчій процес.
В взаємовідношенні тлумачення і конкретизації варто розглядати, як відношення засобу до мети (загального до одиничного). В процесі правотворчої діяльності, конкретизація є результатом тлумачення. Конкретизація права в кінцевому рахунку означає наближення норми до умов її застосування, для того, щоб зробити правильні висновки з цієї норми, щоб установити застосовність чи незастосовність її в даних конкретних умовах, місця і часу.
1 Кодекс Української РСР N 2006-VII ( 2006а-07 ) від 20 червня 1969, Відомості Верховної Ради, 1969, N 26, ст. 204.
Інший вид конкретизації в правозастосовчій діяльності є застосування аналогії в праві. Аналогія – є подолання пробілу правового регулювання за допомогою застосування правових норм, що регулюють подібні суспільні відносини. З цього випливає, що тлумачення норм права є засобом, за допомогою якого вдається конкретизувати або аналогічно дозволити правовий казус.
У нормотворчій діяльності конкретизація виступає:
результатом розвитку правових норм і створення нових, використовуючи засоби тлумачення.
засобом заповнення пробілів (пробіл – неповнота діючого законодавства по відношенню до фактів, що знаходяться в сфері правового впливу).
Здебільшого усунення пробілів є правотворчою діяльністю, а не правозастосовчою. Тому усунення пробілів за допомогою аналогії носить епізодичний характер.
Суть конкретизації, як методу заповнення пробілів у процесі правотворчій діяльності полягає в тому, що компетентний орган за допомогою уточнення, доповнення, чи деталізації, або поясненням сформульованих норм права, усуває прогалини правового регулювання. Конкретизація тут виступає як результат правотворчої діяльності, після використання всіх прийомів тлумачення.
Засоби тлумачення виявляють справжню волю законодавця, установлюють наявність пробілів у праві. Пиголкін бачить у конкретизації розвиток і доповнення закону, уточнення і пояснення сформульованих правових норм.1
5. Юридична природа актів офіційного тлумачення.
5.1 Основні ознаки актів офіційного тлумачення.
Акти офіційного тлумачення можна виділити в групи роз'яснень, видаваних різними компетентними органами. З цього розподілу можна
А.С.Пиголкин Толкование нормативных актов в СССР, с.141
визначити ступінь обов'язковості, форму і порядок доведення до свідомості суб'єктів права. Тому акти тлумачення можна підрозділити на:
акти тлумачення органів державної влади;
акти тлумачення органів державного управління;
акти тлумачення органів суду, прокуратури, МВС, арбітражу;
акти тлумачення громадських організацій;
Багаторівневий характер системи актів офіційного тлумачення визначається иєрархічністью і складним складом органів, що здійснюють роз'яснення змісту правових норм. Існують наступні рівні актів:
рівень керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України;
роз'яснення судових колегій Верховного Суду України;
роз'яснення президій Верховних судів Автономної Республіки Крим, обласних, міських і районних судів;
При цьому пріоритет тлумачення здійснюється по юридичній чинності.
Проаналізувавши різні офіційні роз'яснення, видно, що вони являють собою об’єктивне вираження з'ясування і роз'яснення структурних елементів правових норм. Змістом акта тлумачення виступають роз'яснення, уточнення або конкретизація обставин, що відносяться до гіпотези, диспозиції або санкції тлумаченої норми права.1
Цілісність системи актів офіційного тлумачення заснована на єдності їхнього юридичного змісту, і підтверджується наступними ознаками:
1. Акти офіційного тлумачення мають державну обов'язковість, тому що це одна з форм юридичної діяльності компетентних органів. Ця обов'язковість підтверджується конкретно-наглядовими повноваженнями вищих органів. Ігнорування офіційних роз'яснень у процесі реалізації правових норм призводить до скасування правозастосовчих актів;
Акти офіційного тлумачення діють разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;
Нетбайло П.Е. Применение советских правовых норм. –М.: Госюриздат 1960, с.488-493
3. Акти офіційного тлумачення не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму, а не нове нормативне розпорядження;
4. Акти офіційного тлумачення приймаються лише правотворчими або спеціально уповноваженими органами;
5. Акти офіційного тлумачення мають форму аналогічну іншим правовим актам. Вони бувають у виді постанов, указів, наказів, розпорядження, у вигляді інструкцій органів галузевого керування, акти нагляду органів суду, прокуратури й ін;
Ієрархічність актів офіційного тлумачення. Для них характерна ознака співпідпорядкованості. На чолі системи Конституційні закони, закони і підзаконні акти..., тобто та ж послідовність, що й у нормативних актів. Тому на чолі ми маємо роз'яснення конституційних законів і далі
роз'яснення законів і підзаконних актів.
Загальна риса актів офіційного тлумачення укладається в тім, що вони не ставлять завдання для створення нових правових норм. Їхнім завданням є логічний розвиток, уточнення і конкретизація діючого права з метою ефективної реалізації. Зі вище сказаного стає відома відповідь на питання: Офіційне роз'яснення – це самостійна правова норма чи це складова частина нормативних актів, що