ж форма визначається нормами етики і юридичної культури.
Акт тлумачення – це юридичний документ. Існують два різновиди актів тлумачення: акти тлумачення загального характеру та акти казуального тлумачення.
Акти тлумачення загального характеру мають установлену законом форму, аналогічну формі нормо встановлених документів. Назва документів не узаконена, у результаті чого з'являються накази, записки, розпорядження, інструктивні листи. Усе це вносить труднощі в практику їхньої реалізації.
Акти казуального тлумачення містять роз'яснення змісту правових норм для конкретних обставин і визначених осіб, є мотивувальною частиною. Акти казуального тлумачення поміщають у Бюлетень Верховного Суду,. Вони
К.С.Самощенко Основные черты нормативных актов социалистического государства. Советское государство и право 1968, N4, с.30
можуть бути в чистому вигляді, як роз'яснення, які адресовані конкретним особам.
7. Необхідність актів тлумачення.
Необхідність актів тлумачення укладається в загальних умовах необхідності тлумачення норм права і конкретними обставинами, що викликають появу актів тлумачення.
До загальних умов відносяться:
відносна самостійність права, що може впливати на базис суспільства. Самостійність виражається в конкретній формі. Відносність укладається в тім, що право може відставати від розвитку суспільних відносин або випереджати хід розвитку. У суспільній практиці протиріччя між юридичним і фактичним незначні або удавані. Вони можуть бути усунуті засобами офіційного тлумачення компетентними органами.
Наявність суспільних протиріч, що створюють труднощі в реалізації права. Вони можуть бути усунуті за допомогою актів тлумачення (історія практики регулювання шлюбно-сімейних відносин; судова практика по трудових справах).
Загальні умови викликаються потребами юридичної практики. Юридична практика – це діяльність по впровадженню права в громадське життя. Змістом юридичної практики є створення і реалізація правових норм, виходячи з вимоги однакового розуміння і застосування діючого законодавства.
Окремі випадки необхідності актів тлумачення:
недостатня чіткість вираження думки законодавця;
недосконалість правових норм через недосконалість законодавчої техніки;
специфіка юридичної термінології;
Проаналізувавши діяльність Верховної Ради України, багатьма вченими юристами, то більшість з низ виділили наступні випадки виникнення необхідності актів тлумачення:
стикування міжвідомчої практики застосування одних правових норм (наприклад, при розгляді трудових суперечок);
неясність змісту закону;
виникнення конкуренції законів, що зіставляються;
З точки зору Н.Н.Вопленка, то він виділяє ще кілька випадків виникнення необхідності у виданні актів тлумачення:
Невірний шлях практики в реалізації деяких правових норм:
незастосування закону, що підлягає застосуванню в даних обставинах;
застосування закону, що не повинний бути застосований до зазначених суспільних відносин;
неправильне тлумачення змісту закону;
протиставлення законності і доцільності при реалізації права;
порушення встановлених процесуальним законом порядку реалізації правових норм судом:
1) вирок винесений незаконним складом суду;
2) справа розглянута під час відсутності підсудного в тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;
3) справа розглянута без участі захисника в тих випадках, коли за законом його участь обов'язкова;
4) порушена таємниця наради суддів при постанові вироку;
5) вирок не підписаний ким-небудь із суддів;
6) у справі відсутній протокол судового засідання;
Рішення підлягає скасуванню у випадку:
1) якщо справа розглянута судом у незаконному складі;
2) якщо справа розглянута судом під час відсутності кого-небудь з осіб, що беруть участь у справі, не сповіщених про час і місце судового засідання;
3) якщо при розгляді справи були порушені правила про мову, на якому ведеться судочинство;
4) якщо суд розв'язав питання про права й обов'язки осіб, не притягнутих до участі в справі;
5) якщо при винесенні рішення були порушені правила про таємницю наради суддів;
6) якщо рішення не підписане ким-небудь з суддів якщо рішення підписане не тими суддями, що зазначені в рішенні;
7) якщо рішення винесене не тими суддями, що входили до складу суду, що розглядав справу;
8) якщо в справі відсутній протокол судового засідання.
Вимоги мотивованого роз’яснення юридичних справ. Суб'єкти в правозастосовчій діяльності, здійснюючи застосування правових норм до конкретних фактів, здійснюють тлумачення норм права (об'єктивізація в правозастосовчому акті). Це виявляється в діяльності судових органів. Особливу роль акти тлумачення норм права грають у діяльності касаційних і наглядових інстанцій (своєю діяльністю вони показують нижчестоящим судам, як правильно застосовувати правові норми).
Необхідність видання актів офіційного тлумачення обумовлена сукупністю об'єктивних і суб'єктивних факторів. У юридичній практиці це сприяє здійсненню керівництва і процесів реалізації права в суспільному житті.
8. Місце і роль актів офіційного тлумачення
у системі правових актів.
Акти офіційного тлумачення видаються уповноваженими органами держави. Схожість інтерпретаційних актів з іншими правовими актами укладається в тім, що вони:
є продуктом вольової свідомої діяльності і охороняються державою;
мають цільовий характер;
існують у строго визначеній правовій формі;
є юридичною основою і гарантією здійснення законності;
У юридичній практиці правові акти підрозділяються на нормативні (джерела права) і індивідуальні. Нормативні правові акти у свою чергу поділяються на основні і допоміжні.
До основного відносяться закони, укази, постанови, накази й ін., ті первісні норми права.
Допоміжні правові акти мають на меті уточнення, зміна, твердження і роз'яснення змісту правових норм. До них відносяться:
акта-доручення іншим органам про видання правових норм;
акти, у яких викладаються норми, установлені вищими органами;
акти, у яких повідомляється про часткову чи повну зміну окремих правових актів;
акти конкретизації і роз'яснення того, як варто розуміти і застосовувати раніше видані правові норми;
акти контролю і нагляду, що забезпечують ефективну реалізацію права (дотримання норм права, виконання норм права, використання норм права і застосування норм права);
Дія допоміжних правових актів постійна, а суб'єкт їхнього застосування індивідуально не визначений.
Індивідуальні правові акти, засновані на персоніфікації по відношенні до конкретної ситуації, поділяються на акти застосування, дотримання і використання казуального тлумачення права.
П.Е.Нетбайло відзначає, що крім нормативних і індивідуальних актів тлумачення, є ще інтерпретаційні акти тлумачення. Вони конкретних правовідносин не викликають, але і нових правових норм у собі не містять.1
И.С.Самощенко вважає, що