Таким чином, конститутивні ознаки зобов'язання, яке встановлюється договором підряду, такі:

Підрядчик виконує роботу за завданням замовника з метою задоволення тих або інших індивідуальних запитів і вимог замовника.

Підрядчик зобов'язується виконати визначену роботу, результатом якої є створення нової речі або відновлення, поліпшення, зміна вже існуючої речі.

Річ, створена за договором підряду, належить на праві власності підрядчику до моменту прийняття виконаної роботи замовником.

Підрядчик вільний у виборі засобів і способів досягнення обумовленого договором результату.

Підрядчик зобов'язується виконувати роботу на свій ризик, тобто він виконує роботу за свій рахунок і може одержати винагороду тільки в тому випадку, якщо в ході виконання роботи він досягає обговореного договором результату.

Підрядчик виконує роботу за винагороду, право, на одержання якої в нього виникає по виконанню і здачі, як правило, усієї роботи замовнику, крім випадків, встановлених законом або договором.

Сторони в договорі підряду — замовник і підрядчик. Замовником є сторона, що доручає іншій стороні виконання визначеної роботи, а підрядчиком — сторона, що зобов'язується виконати роботу. І замовником і підрядчиком Можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи.

Виступаючи замовниками за договором підряду, і громадяни, і юридичні особи, як правило, замовляють виконання лише таких робіт, що необхідні для задоволення їхніх власних запитів і потреб. Однак сформована господарська практика показує, що в ряді випадків виконання функцій замовника досить обтяжливе. Тому доцільним є підряд професійних виконавців, що за договором із громадянами, організаціями приймають на себе виконання функцій замовника по зведенню будинків, споруджень або виконанню інших робіт для третіх осіб. Здійснення функцій замовника для третьої особи є різновидом підприємницької діяльності, що повинна здійснюватися відповідно до встановлених законодавством вимог, зокрема, на підставі одержаних необхідних дозволів (ліцензій).

Громадяни вправі приймати на себе виконання робіт, лише, будучи цілком дієздатними. На відміну від трудових відносин, цивільне законодавство не передбачає можливість здійснення підрядних робіт особою, що володіє частковою дієздатністю. Крім того, якщо діяльність громадянина носить не разовий, а постійний характер, то він повинний мати патент (ліцензію) на право здійснення індивідуальної трудової діяльності.

Здійснення функцій підрядчика юридичною особою залежить від того, якою правоздатністю дана юридична особа наділяється — загальною або спеціальною. Якщо юридична особа наділена загальною правоздатністю, то в принципі вона може займатися будь-якою господарською діяльністю, а тим самим і виступати в якості підрядчика. При цьому, однак, варто пам'ятати, що для заняття багатьма видами зазначеної діяльності (наприклад, в області проектних і дослідницьких робіт) необхідне одержання ліцензії. Якщо ж юридична особа наділена лише спеціальною правоздатністю, то воно може виконувати функції підрядчика відповідно до тих видів діяльності, що передбачені в його статуті.

Підрядчик при виконанні робіт вправі залучати інших осіб, передоручаючи їм виконання частини робіт. Юридичні особи широко залучають до виконання робіт спеціалізовані підрядні організації, особливо в таких сферах діяльності, що вимагають спеціального ліцензування, наприклад, виконання проектних робіт, прокладка засобів зв'язку, інженерних споруджень і т.п. У цьому випадку підрядчик стає генеральним підрядчиком, а притягнуте їм особа — субпідрядником. При побудові договірних зв'язків за принципом генерального підряду право підрядчика залучати до виконання робіт субпідрядників не вимагає спеціального закріплення в законі або договорі. Для залучення генеральним підрядчиком субпідрядників не потрібна і згода замовника, оскільки ризик виконання всіх робіт несе генеральний підрядчик. Участь субпідрядника не допускається тільки у випадку, коли з закону або договору випливає обов'язок підрядчика особисто виконати передбачену договором роботу. У подібних випадках залучення третіх осіб до виконання роботи неприпустимо. Якщо в порушення цього правила підрядчик, який зобов'язаний особисто виконати роботу, залучить до її виконання третю особа, він буде нести перед замовником відповідальність за збитки, викликані участю субпідрядника при виконанні договору.

Отже, господарський договір - це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності, при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов'язання. Господарське зобов'язання - це врегульоване правом господарське відношення, внаслідок якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це зустрічну винагороду (сплату грошей, зустрічні послуги тощо).

Категорія господарського зобов'язання водночас є і загальною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського договору. Загальною вона є тому, що господарські зобов'язання виникають з ряду підстав, а саме: з державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладеного на підставі держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Таким чином, з одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов'язань. У цьому розумінні категорія господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, основані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору - це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав та обов'язків, що виникають саме з такого договору. Тобто категорія господарського договору є узагальненою щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

Щодо господарського договору діє загальне правило, за яким він має