Нарешті, правосуддя як правозастосовча діяльність характе-ризується специфічною процесуальною формою. На відміну від інших процесуальних форм процесуальна форма правосуддя і її дотримання визначає законність судових рішень. Згідно із ст. 1 ЦПК порядок провадження в цивільних справах у судах визна-чається процесуальним законодавством. Порушення або непра-вильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою до скасування рішення (ст. 314 ЦПК).

Особлива юридична процедура, в якій відбувається вся судо-ва діяльність, — високозначимий елемент правосуддя, вона кі-нець кінцем і забезпечує суворе дотримання начал законності, захисту прав і свобод громадян. Ця процедура втілює найваж-ливіші демократичні принципи правосуддя, що закріплені в Кон-ституції України і процесуальному законодавстві.

У правовій літературі терміни «цивільний процес» і «ци-вільне судочинство» вживаються як рівнозначні. Однак з цього питання висловлюються різні судження. Деякі вчені визначають цивільний процес як діяльність судових органів по вирішенню спорів та інших справ, які стосуються прав та інтересів громадян, організацій, і по примусовому виконанню судових постанов, що здійснюється в точно визначеному порядку із забезпеченням ак-тивної участі заінтересованих осіб.

Висловлюється думка, що цивільний процес — це діяльність суду по здійсненню правосуддя, яка складається з розгляду і вирі-шення в судових засіданнях цивільних справ; діяльність осіб, які беруть участь у справі, і сукупність цивільних процесуальних пра-вовідносин між судом і заінтересованими особами та органами держави, що беруть участь у справі.

Поряд із спробами дати визначення поняття цивільного про-цесу існує думка, що цієї проблеми не існує взагалі. В. Н. Щеглов підкреслює, що діяльність учасників правовідносин в інших галузях права, на відміну від процесуального, не виділяється як окрема категорія. Немає необхідності виділяти її і в процесу-альній теорії. У суспільних відносинах, врегульованих нормами права, відокремлення діяльності неминуче веде до її відриву від правової форми і до протиставлення правовій формі, що одна-ково неприпустимо. На основі цього робиться висновок про то-тожність понять цивільного процесу і цивільних процесуальних правовідносин. Цивільний процес є суспільними відносинами, врегульованими цивільним процесуальним правом Див.: Щеглов В. Н. Единство гражданского процесса и его обьект / Труды ВЮЗИ. М., 1977. Т. 51. С. 26-34..

Таким чином, у науці цивільного процесуального права існу-ють досить суперечливі підходи як до самої постановки пробле-ми, так і до змістовної її характеристики.

Дослідження змісту цивільного процесу повинно здійснюва-тися в аспекті, який дозволяє визначити його зв'язок та співвідно-шення з правосуддям у цивільних справах.

Нерідко правосуддя ототожнюють з цивільним процесом. Наприклад, Н. Т. Арапов відзначає, що правосуддя в цивільних справах є діяльність державного суду і осіб, які беруть участь у ньому по розгляду і вирішенню спорів про право цивільне Див.: Арапов Н. Т. Проблеми теории и практики правосудия по гражданским делам. Л., 1984. С. 12.

. На думку В. М. Семенова, цивільний процес поряд з кримінальним процесом є видом правосуддя, різновидом судової діяльності Див.: Советский гражданский процесе. М., 1978. С. 7..

Як видно, Н. Т. Арапов відносить до правосуддя і діяльність суду, і діяльність осіб, заінтересованих у правосудді. Для цивіль-ного процесу місця не залишається. В. М. Семенов, навпаки, ото-тожнюючи цивільний процес і правосуддя, під цивільним проце-сом розуміє тільки судову діяльність.

До аналогічних висновків призводять і судження М. А. Гурвича, який відзначав, що цивільне процесуальне право, регламен-туючи діяльність суду по здійсненню правосуддя, встановлюючи права й обов'язки учасників процесу, є гарантією реалізації завдань цивільного судочинства Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 9..

Поняття цивільного процесу тісно пов'язано з поняттям правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-дя і цивільний процес — не тотожні поняття. Зміст правосуддя полягає у визначенні виду й обсягу суб'єктивних прав і юридич-них обов'язків персонально певних осіб, у вирішенні конкрет-ної цивільної справи судом шляхом винесення рішення, яке має законну силу. Правосуддя характеризується і тим, що воно по-винно бути побудовано на засадах, які забезпечують можливість реалізації заінтересованою особою права на судовий захист, тобто можливість особисто бути захисником своїх прав у суді, брати участь у вирішенні своєї справи. Саме ця обставина і виз-начає необхідність встановлення специфічної форми здійснен-ня правосуддя, яка передбачає суворо встановлений порядок розгляду і вирішення цивільної справи. Порядок розгляду і ви-рішення цивільних справ є формою здійснення правосуддя в цивільних справах і складає, на нашу думку, цивільний процес (судочинство).

Якщо правосуддя — це судова діяльність по реалізації судо-вої влади, то цивільний процес — це форма реалізації правосуд-дя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії пра-ва громадян на судовий захист. Такий зв'язок правосуддя і ци-вільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Поза цивільним судочинством, яке забезпечує гарантії його здійснення, правосуддя неможливе, як і розгляд справи, якщо він не здійснюється судом, не є цивільним процесом.

Таким чином, правосуддя в цивільних справах і цивільний процес у спеціально-юридичному значенні — самостійні явища. Правосуддя — форма реалізації судової влади, а цивільний про-цес — форма здійснення правосуддя, яка покликана забезпечи-ти і гарантії правосудця, і гарантії особи.

Цивільний процес як форма реалізації правосудця і права гро-мадян на судовий захист має свою предметну сферу. Згідно з чин-ним цивільним процесуальним законодавством у порядку цивіль-ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).

Визначення сфери цивільного процесу важливо, бо вона є по-казником функціонування в державі судової влади і