Крім страйків, законодавством також регулюються лок-аути, що їх не знає вітчизняне законодавство. У перекладі з англійської термін "локаут" означає буквально "бути поза або без місця". Як соціальне явище локаут являє собою тим-часове закриття якого-небудь підприємства чи установи його власником під приводом економічних труднощів, але частіше усього у відповідь на страйковий рух персоналу (Симин А. А. Локаут в системе трудовых отношений // Труд за рубежом. — 1995. — №1). Локаут супроводжується звільненням усіх найманих працівників на невизначений строк. На відміну від страйку, локаут у більшості країн не зупиняє, а перериває дію трудового договору (конфлікту) працівників, які звільня-ються. При цьому заробітної плати, пільг позбавляються усі працівники підприємства, установи, включаючи й тих, хто не брав особистої участі у страйку (особи, які перебувають у відпустці, хворі та ін.). В останні роки окреслилась тенден-ція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що вини-кають внаслідок локаутів і страйків.

Законність чи незаконність страйків та локаутів визна-чає в кожному конкретному випадку суд. При цьому є знач-на специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузи-ти межі законності страйку. Таким чином, регламентація страйків не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки, колективні спори, на відміну від індивідуаль-них, — це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установ-лення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору; виконання колектив-ного договору або його окремих положень тощо.

Колективні спори вирішуються веденням перего-ворів із використанням спеціальних процедур і засо-бів. Якщо сторони спору не дійшли згоди в перегово-рах, вони формують спеціальну комісію для вироб-лення практичних рекомендацій щодо сутності спору і проводять консультації. Така комісія має назву примирювальної та являє собою орган, що його призначено для напрацювання рішення, яке може задовольнити сторони спору. Залежно від рівня спо-ру (виробничий, територіальний, національний) ко-місія розглядає спір протягом, відповідно, п'яти, де-сяти або п'ятнадцяти днів. За погодженням сторін ці строки можуть збільшуватися.

У разі несхвалення комісією рішення зі спору, яке задовольнило б сторони конфлікту, створюється трудовий арбітраж — орган, що складається із за-лучених сторонами спеціалістів, експертів, інших осіб. Трудовий арбітраж ухвалює рішення протягом 10 днів од дня його утворення (за рішенням більшос-ті членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до 20 днів).

Під час вирішення колективних трудових спорів жодна зі сторін не може ухилитися від участі в про-цедурі примирення.

Сторони конфлікту, примирювальна комісія, тру-довий арбітраж зобов'язані використати для врегу-лювання колективного спору всі можливості, не за-боронені законодавством. Для вирішення колектив-ного спору, одержання підтримки своїх вимог трудовий колектив має право організовувати і про-водити страйк, збори, мітинги, пікетування, де-монстрації в порядку і формах, передбачених чинним законодавством. Страйк застосовується як крайній захід вирішення конфлікту, коли всі інші можливості вже використано.

Страйк проявляється в тимчасовому колективно-му добровільному припиненні роботи працівниками (наприклад, невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) з метою вирішення колектив-ного трудового спору. А втім, деякі категорії праців-ників не мають права на такі заходи (приміром, пра-цівники органів прокуратури, суду, державної вла-ди, правоохоронних органів).

Дотримання вимог, передбачених законодав-ством, щодо процедури проведення страйків є обов'язковим, інакше його може бути визнано неза-конним. Рішення про незаконність страйку вино-ситься в судовому порядку. Це рішення є підставою для припинення страйку і початку роботи, що була припинена. Організація та участь у незаконному страйку є порушенням трудової дисципліни з на-станням усіх можливих у такому випадку негатив-них наслідків (вжиття заходів дисциплінарного по-карання, позбавлення премій та оплати терміну страйку).

Список використаної літератури

1. Давиденко Г.І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3. - С 35-36.

2. Куренной А.М., Миронов В. И. Практический коммен-тарий к законодательству о трудовых спорах. — М.: Дело, 1997. - 384 с.

3. Ставцева А.И. Трудовые споры по отдельным катего-риям судебных дел // Право и экономика. — 1998. - №6 - С. 93-102.

4. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разре-шения. — М.: Юристь, 1996.

5. Чанишева Г.І., Фадєєнко А.Ф. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. - 1998. - №8. - С. 58-63.