Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виконати рішення КТС у 3-денний строк по закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження. Однак рішення про віднов-лення на роботі незаконно переведеного на іншу роботу пра-цівника підлягає негайному виконанню.

Якщо ж власник або уповноважений ним орган не вико-нує рішення КТС у встановлений строк, комісія видає праців-никові посвідчення, що має силу виконавчого листа. У по-свідченні вказуються: найменування органу, який виніс рішен-ня щодо трудового спору, дати його прийняття і видачі по-свідчення; прізвище, ім'я та по батькові працівника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови КТС та печаткою КТС.

Відповідно до ст. 349 Цивільно-процесуального кодексу України посвідчення комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій належить до виконавчих документів. Виконання рішень покладається на державних виконавців.

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше 3-місяч-ного строку, державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку. У разі пропуску працівником уста-новленого строку з поважних причин, КТС, що видала по-свідчення, може поновити цей строк.

Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод лю-дини та громадянина є судовий захист. У районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) праців-ника чи власника або уповноваженого ним органу, якщо вони не згодні з рішенням КТС підприємства, установи, органі-зації (підрозділу); 2) прокурора, якщо він вважає, що рішен-ня КТС суперечить чинному законодавству.

Спори, перелічені в ст. 232 КЗпП, підлягають безпосеред-ньому розгляду в районних (міських) судах.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення тру-дового спору безпосередньо до районного (міського) суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, вста-новлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей строк застосовується і при звер-ненні до суду вищестоячого органу або прокурора.

У разі пропуску з поважних причин вказаних строків районний (міський) суд може їх поновити.

Таким чином, у КЗпП зберігається порядок розгляду тру-дових спорів судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією з трудових спорів, і не враховано положен-ня Конституції України про судовий захист прав і свобод.

Конституцією України розширено можливості судового захисту прав і свобод, в тому числі й трудових. Згідно зі ст. 55 Конституції України усі права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Цією статтею закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення як конституцій-них, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Вона відповідає зобов'язанням України, що виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ін., які згідно зі ст. 9 Конституції є частиною національного законодавства України.

Офіційно тлумачачи цю норму, Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив, що ч. 1 ст. 55 Консти-туції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмо-вити у здійсненні правосуддя, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права, сво-боди порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлен-ня прав та свобод (див. Рішення Конституційного Суду Украї-ни від 25 грудня 1997 р. №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян Проценко P.M., Ярошенко П.П. та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і не допускається делегу-вання функцій судів, а також надання цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Конституційний Суд дав офіційне тлумачення ч. 2 ст. 124 Конституції. Положення цієї статті необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про права та інші правові питання, поширюються на всі правовідносини, що виникають У державі. До правовідносин, на які поширюється юрисдик-ція судів, належать також правовідносини, що виникають з індивідуальних трудових спорів. Враховуючи, що право на працю, право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за пра-цю, право на належні, безпечні й здорові умови праці є кон-ституційними, то змінюється механізм захисту цих прав у разі їх порушення.

Раніше майже усі індивідуальні трудові спори спочатку розглядалися в КТС. Недодержання попереднього позасудового порядку було підставою для відмови в прийнятті по-зовної заяви суддею згідно з п. 2а ст. 136 Цивільно-процесу-ального кодексу України (далі — ЦПК). Якщо суд першої інстанції при призначенні справи до слухання і розгляду по суті встановлював, що не додержано попереднім позасудовим порядком, то відповідно до п. 1 ст. 229 ЦПК залишав заяву без розгляду.

У випадках порушення закону судом першої інстанції суд касаційної або наглядної інстанції, в силу наданих йому законом повноважень (п. З ст. 311, п. З ст. 337 ЦПК), скасову-вав постановлені судом першої інстанції рішення, залишаю-чи позов без розгляду, з роз'ясненням позивачу права звер-тання до КТС, а потім до суду. Законодавець спростив цю процедуру, надавши громадянам можливість безпосередньо звертатися до суду для захисту не тільки прав, закріплених у статтях 43, 44,