мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи
свояками;

в інших випадках, встановлених законами України.

Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням
державної служби

Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені
статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"
( ). ( Частина перша статті 16 в редакції Закону
N від 05.10.95 )

Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
державного органу.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби
окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно
законодавчими актами України.

Стаття 6. Основні напрями державної політики у
сфері державної служби

Державна політика у сфері державної служби визначається
Верховною Радою України.

Основними напрямами державної політики у сфері державної
служби є визначення основних цілей, завдань та принципів
функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної
роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.

Для проведення єдиної державної політики та функціонального
управління державною службою утворюється Головне управління
державної служби при Кабінеті Міністрів України.

Питання функціонування державної служби в інших державних
органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами
України, вирішуються цими органами.

Стаття 3. Основні принципи державної служби

Державна служба грунтується на таких основних принципах:

служіння народу України;

демократизму і законності;

гуманізму і соціальної справедливості;

пріоритету прав людини і громадянина;

професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;

персональної відповідальності за виконання службових
обов'язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і
регіонального самоврядування;

дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань
громадян.

Стаття 4. Право на державну службу

Право на державну службу мають громадяни України незалежно
від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних
переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і
професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку
конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом
Міністрів України ( ).

Стаття 1. Державна служба і державні службовці

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб,
які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові
повноваження.

Стаття 2. Посада і посадова особа

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна
структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку
покладено встановлене нормативними актами коло службових
повноважень.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх
апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими
нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих
та консультативно-дорадчих функцій.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про боротьбу з корупцією
Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на
протиправне використання наданих їм повноважень для одержання
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання
функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних
благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи
одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною
(тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної)
вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій
держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів,
нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи
переваг, не передбачених чинним законодавством.

Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за
обставин, передбачених пунктом "а" частини другої цієї статті, у
тому числі такий, що надійшов без їх відома, а також вартість
незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в
доход держави.

Стаття 2. Суб'єкти корупційних діянь та інших правопорушень,
пов'язаних з корупцією

За корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з
корупцією, на підставі цього Закону несуть відповідальність такі
особи, уповноважені на виконання функцій держави:

а) державні службовці;

б) Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри;

в) народні депутати України, депутати Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських,
районних у містах, районних, обласних рад;

г) посадові особи місцевого самоврядування;

ґ) військові посадові особи Збройних Сил України та інших
військових формувань (крім військовослужбовців строкової служби).
{ Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N
від 03.04.97, N 90-IV ( ) від 11.07.2002; в редакції Закону
N 3490-IV ( ) від 23.02.2006 }

Стаття 3. Межі дії Закону

Суб'єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення
корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією,
несуть адміністративну відповідальність на підставі цього Закону.
Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну
відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов'язані
з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного
законодавства. ( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2459-IV ( ) від 03.03.2005 )

Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним
законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні
правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі
вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з