Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією

Боротьбу з корупцією ведуть відповідні підрозділи:

а) Міністерства внутрішніх справ України;

а-1) податкової міліції; ( Статтю 4 доповнено пунктом "а-1"
згідно із Законом N від 05.02.98 )

б) Служби безпеки України;

в) органів прокуратури України;

г) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
( Статтю 4 доповнено пунктом "г" згідно із Законом N 743-IV
( ) від 15.05.2003 )

інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з
корупцією згідно з чинним законодавством.

Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та
інших осіб, уповноважених на виконання функцій
держави, спрямовані на попередження корупції

Державний службовець або інша особа, уповноважена на
виконання функцій держави, не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище,
фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької
діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій,
кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи
через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб
у справах державного органу, в якому вона працює, а також
виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,
викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);

в) входити самостійно (крім випадків, коли державний
службовець здійснює функції з управління акціями (частками,
паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в
раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії
господарського товариства), через представника або підставних осіб
до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо,
організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють
підприємницьку діяльність; ( Пункт "в" частини першої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 622-XIV ( ) від
05.05.99 )

г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації,
надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її,
надавати недостовірну чи неповну інформацію;

ґ) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним
і юридичним особам - учасникам процедур закупівель у досягненні
перемоги всупереч вимогам Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( ). { Частину першу
статті 5 доповнено пунктом "ґ" згідно із Законом N 424-V
( ) від 01.12.2006 }

Обмеження, передбачені у пунктах "б" і "в" частини першої
цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних,
міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють
депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою
діяльністю.

( Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом N
від 03.04.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3490-IV
( ) від 23.02.2006 }

Державний службовець, який є посадовою особою, не має також
права:

а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним
та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної,
кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного
одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших
переваг;

б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове
становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб
з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

в) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу,
діяльність якого він контролює;

г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам
під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи
рішень.

Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної
служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про
встановлені щодо них обмеження.

Стаття 6. Основні напрями державної політики у
сфері державної служби

Державна політика у сфері державної служби визначається
Верховною Радою України.

Основними напрямами державної політики у сфері державної
служби є визначення основних цілей, завдань та принципів
функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної
роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.

Для проведення єдиної державної політики та функціонального
управління державною службою утворюється Головне управління
державної служби при Кабінеті Міністрів України.

Питання функціонування державної служби в інших державних
органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами
України, вирішуються цими органами.

Стаття 13. Декларування доходів державних службовців

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця
третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону,
подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та
зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном,
щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття
посади державного службовця першої і другої категорій,
передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також
відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне
рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно.
Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Відповідальність за вчинення корупційних діянь

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави,
за винятком осіб, зазначених у частині другій цієї статті,
будь-якого з передбачених у статті 1 цього Закону корупційних
діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою
адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти
п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом,
народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної
Республіки Крим,