Реферат - Поняття юридичної особи
16

товариства (повне товариство, командитне товарис-тво, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або ви-робничі кооперативи. Визначення непідприємницьких товариств містить ст. 85 ЦК: непідприє-мницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його на-ступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприє-мницьких товариств встановлюються законом. Причому непідприємницьким товариствам до-зволяється поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Таким чином, і підприємницькі товариства, і непідприємницькі това-риства можуть здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Основна відмінність (головний критерій їх розмежування) — це можливість розподілу отриманого при-бутку між учасниками товариства. Підприємницькі товариства створюються з метою отримання і розподілу такого прибутку між його учасниками, тоді як учасники непідприємницького това-риства такого права не мають і зобов'язані використовувати отриманий прибуток для забезпе-чення основної його діяльності. Відмінними є також організаційно-правові форми, у яких мо-жуть створюватися зазначені види товариств. Так, підприємницькі товариства можуть створю-ватися лише у формі господарських товариств (повне товариство, командитне товариство, това-риство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничих кооперативів, правовий статус яких врегульовано, зокрема, крім ЦК, також законами України «Про господарські товариства» та «Про кооперацію». Щодо організаційно-правових форм не-підприємницьких товариств ЦК не дає вичерпного їх переліку, вказуючи лише, що особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (ч. 2 ст. 85). Зокрема, правовий статус останніх на сьогодні визначається законами України »Про об'-єднання громадян», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про благодійництво та бла-годійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про торгово-промислові палати в Україні».
Статтею 81 ЦК встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Тобто поряд з класифікацією юридичних осіб на публічні й приватні, пе-редбачається також поділ юридичних осіб залежно від поєднання елементів майнового і особи-стого характеру. Саме в основі поділу юридичних осіб на товариства й установи лежить можли-вість управляти діяльністю створюваної юридичної особи. Установою згідно з Кодексом є ор-ганізація, створена одним або кількома засновниками, які не беруть участі в її управлінні, шля-хом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ також встановлю-ються законом. Крім того, слід зазначити, що установам, як і непідприємницьким товариствам, надається поряд із своєю основною діяльністю право здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Розглянувши основні положення ЦК, що стосуються в цілому організаційно-правових форм юридичних осіб, пропонується зупинитися на тих змінах, які вніс Кодекс у порядок ство-рення і діяльності підприємницьких юридичних осіб, адже саме ці норми викликають на прак-тиці найбільший інтерес.
Так, новелою ЦК (ст. 114) є можливість створення господарського товариства, крім пов-ного і командитного, однією особою, яка стає його єдиним учасником. Тоді як відповідно до чинного законодавства для створення господарського товариства необхідна наявність двох за-сновників. Виключенням є акціонерні товариства, засновником яких виступає держава. Тобто товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, а також акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, яка стає його єдиним учасником. Встановлюється лише обмеження (ст. 141 ЦК), що товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (відповідно до ст. 151 ЦК до товариства з додатковою відповідальністю засто-совуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом). Подібну норму містить також ст. 153 ЦК, яка передбачає, що акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна осо-ба.
Така конструкція називається «компанія однієї особи». Виділяють два способи створен-ня господарських товариств з одним учасником (акціонером): прямий і непрямий. У першому випадку законодавець прямо дозволяє одній особі засновувати господарське товариство. Так, створення такого товариства однією особою дозволяється за законодавством Росії, Німеччини, Франції, США.
Непряме визнання компаній однієї особи полягає в тому, що існує заборона утворення господарського товариства одним засновником, але допускається його функціонування, якщо з тих чи інших причин залишився один учасник. Зазначене стосується таких країн, як Норвегія, Швеція, Швейцарія, Данія, Великобританія. Таким чином, в Україні можливе створення компа-ній однієї особи. Проте як компанії однієї особи не можна створювати повні й командитні това-риства, що пояснюється договірною природою їх створення. Адже вони створюються і діють на підставі засновницького договору (статті 120, 134 ЦК), який може бути укладено лише кількома особами. Слід зазначити, що можливість створення господарських товариств однією особою сприймається неоднозначно: хто підтримує, а хто заперечує. На нашу думку, така зміна має ба-гато позитивних моментів. Зокрема, підприємці матимуть право вибору ще однієї форми орга-нізації своєї діяльності, яка забезпечуватиме відокремленість майна засновника і господарсько-го товариства, що ним створюється, тим самим обмежуючи ризик втрати власного майна. Крім того, полегшується вступ чи вихід учасників товариства, наприклад, у порівнянні з унітарним підприємством, в якому

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6