без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньо-економічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що і громадяни України, ЯКЩО інше не випливає з Конституції та законів України.
Юридичні особи-засновники.
Засновником юридичної особи може бути інша юридична особа. Такі юридичні особи деколи називають "дочірніми". Якщо юридична особа — похідний суб'єкт, то дочірня організація — похідна двічі.
Рішення про створення інших юридичних осіб належить, за загальним правилом, до компетенції виконавчих органів уп-равління. Винятком з цього правила є ст. 41 Закону "Про господарські товариства", за яким створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
Засновницькі права окремих юридичних осіб можуть бути обмежені законом. Так, державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських то-вариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) не можуть бути засновниками під-приємств будь-яких організаційних форм та видів, господар-ських товариств, кооперативів.
Відповідно до ст. 24 Закону "Про об'єднання громадян'1 політичні партії не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації.
Релігійні організації користуються правом заснування підприємств виключно для випуску богословської літератури виробництва предметів культового призначення. Отже підприємства з іншою метою засновуватися релігійними організаціями не можуть.
Юридичні особи не можуть бути засновниками об'єднань громадян.
Держава-засновник.
Засновником юридичної особи може бути держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Відповідно до ст. 167 ЦК держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законом. Держава може ство-рювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
В засновницьких правах держава фактично" прирівняна до інших суб'єктів. Держава не може створювати підприємницькі товариства та юридичні особи інших організаційно-правових форм лише у випадку, коли це прямо передбачено (заборо-нено) законом. Як приклад, можна навести досить неоднозначну ч. 1 ст. 153 ЦК, в якій зазначено, що акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Держава не згадана. Випадковість? Щодо інших видів підпри-ємницьких товариств спеціальна стаття, яка б визначала, хто саме може бути їх засновником, відсутня. Тому появу у тексті ЦК ч. 1 ст. 153 можна пояснити хіба що бажанням законодавця встановити спеціальні вимоги до складу засновників акціонерних товариств. Важко зрозуміти, яку мету переслідував законода-вець, коли встановлював таке обмеження для держави.
Засновником державних юридичних осіб є саме держава як суб'єкт цивільного права, а не її органи. Тут треба враховувати особливий порядок реалізації цивільних прав держави. Відпо-відно до ст. 170 ЦК держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компе-тенції, встановленої законом. Ці органи для держави за своєю правовою суттю те саме, що органи для юридичної особи. Функ-ціональне призначення їх однакове — реалізація правоздатності суб'єкта цивільного права. Держава здійснює через них свої права, завдяки їм стає дієздатною. Принципова відмінність між органом юридичної особи і органом державної влади однак є.
Органи юридичної особи не мають власної цивільної правосуб'єктності, вони є її складовою. Натомість органи державної влади в цивільному обороті визнаються юридичними особами, а отже мають власну правосуб'єктність.
Таким чином, право на створення юридичної особи має сама держава. Здійснення цього права, зрештою як і будь-яких інших прав, відбувається через органи державної влади, котрі діють у межах своїх повноважень. З урахуванням цього висновку в статуті юридичної особи, заснованої державою, слід зазначати, що засновником є держава Україна в особі, наприклад, Мі-ністерства юстиції України.
Правові форми участі в цивільному обороті Автономної Республіки Крим і територіальних громад, зокрема й щодо ство-рення юридичних осіб, аналогічні до держави, тому окремого розгляду не потребують.
Держава, Автономна Республіка Крим та територіальні гро-мади не можуть бути засновником таких юридичних осіб: комер-ційних банків; благодійних організацій; громадських організацій; політичних партій.
Спеціальні вимоги до засновників.
Для створення окремих юридичних осіб законодавець встановлює спеціальні (додаткові) вимоги до засновників. Зокрема:—
громадянство (державна належність). Наприклад, лише громадяни України можуть бути засновниками політичних партій, лише громадяни України і юридичні особи України можуть бути засновниками інформаційних агентств. Відповідно до ст. 13 Закону України від 21 грудня 1993 р. "Про телебачення і радіомовлення" забороняється створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства. Забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, у статутному фонді яких більш як 30% іноземних інвестицій;—
спеціальний правовий статус (підприємця, експерта, адво-ката, аудитора). Наприклад, засновники повних товариств повинні бути підприємцями;—
хороша ділова репутація;—
задовільний фінансовий стан (відповідно до ч. 2 ст. їй Закону "Про банки і банківську діяльність" власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан);—
освіта.
Особи, котрі цим додатковим вимогам не відповідають, и можуть бути засновниками певних юридичних осіб.
Обмеження права на створення юридичної особи. Особа може бути також обмежена в засновницьких правах. На відміну від спеціальних вимог до засновників, про котрі йшлося вище, обмеження полягають в тому, що особа, котра зазвичай мала б право на заснування юридичної особи, не може його реалізувати у зв'язку з існуванням обставини, котра прямо передбачена законом.
Такі обмеження були передбачені щодо осіб, які мають не-погашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші