За статистикою ВОЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) більшість з тих, хто скоїв самогубство – є молодь та діти віком до 14 років.
<Психологічні нотатки. Частка самогубців в загальній кількості всіх людей, які щороку вмирають у світі, становить 2%.>

Ще два мільйони людей в усьому світі (600 тисяч) роблять невдалі спроби вбити себе, ці невдалі спроби називають . Проте не менш важко отримати точні цифри, які відбивають реальну кількість самогубств, і багато хто з дослідників вважає наведені вище цифри явно заниженими. Внаслідок негативного ставлення нашого суспільства до самогубства родичі і друзі самогубців часто не хочуть відкрито визнавати, що ті, кого вони любили, наклали на себе руки. Крім того, перед слідчими, які проводять дізнання, стоїть важке завдання встановити істинну причину смерті: була ця смерть самогубством чи це був результат ненавмисного передозування лікарських препаратів, автомобільної катастрофи, утоплення чи нещасного випадку.

Парасуїцид - спроба самогубства, яка не закінчується смертю. В останньому виданні довідника DSM-IV самогубство не класифікується як психічний розлад, але зазвичай з самогубством пов'язані й інші серйозні клінічні проблеми, такі як повна нездатність справлятися зі стресовими ситуаціями, емоційна нестійкість і перекручене сприйняття життя. Хоча самогубство часто пов'язують з , причиною меншою мірою половини всіх випадків суїциду є інші психічні розлади, такі як сильна алкогольна залежність, шизофренія; але іноді явні ознаки якогось психічного розладу можуть взагалі бути відсутніми.

Дуже часто люди мають неправильне уявлення про і . Ще десятиліття тому, коли дослідники протестували знання кількох сотень студентів щодо проблем, пов'язаних з суїцидом, середня кількість правильних відповідей склала лише лише 59%. У даний час, коли проблема суїциду опинилася в центрі пильної уваги клініцистів, ми всі набагато краще стали розуміти цю проблему і якість правильних відповідей на подібні тести серед студентів стала зростати.

Винятково людський акт, суїцид зустрічається у всіх культурах. Люди, що здійснюють суїцид, зазвичай страждають від сильного душевного болю і , і навіть відчувають неможливість впоратися зі своїми проблемами. Вони часто страждають , особливо великою , дивляться у майбутнє без надії.

Суїцид має руйнівний вплив на друзів і родичів суїцидента. Навмисна, несподівана і насильницька смерть людини часто змушує інших відчувати і відчуження. Члени сім’ї та друзі можуть мати додатковий під час знаходження трупу. Батьки часто страждають від вираженого відчуття сорому й вини.

Оскільки суїцид розглядається, як соціальна стигма, люди, котрі пережили суїцид намагаються уникати спілкування з іншими людьми, також, як і оточуючі уникають спілкування із нею. Попри ці надзвичайні проблеми, дослідження свідчать, що ті, хто пережили суїцид, проходячи крізь такі ж психологічні проблеми, як і ті, хто втратив своїх близьких, зрештою, оговтуються від своїх печалей. Групи підтримки можуть відігравати позитивну роль у психологічному відновленні жертв невдалого суїциду.

Список використаної літератури

Генеалогічне дослідження сімей хворих на шизофренію, що скоїли суїцид: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.16 [Електронний ресурс] / Н.О. Ришковська; Укр. н.-д. ін-т соц. і суд. психіатрії та наркології. — К., 2004. — 22 с.: табл. — укp.

Абрамова Г. С. Практична психологія: Підручник. — Екатеринбург: Ділова книга, 1999. — 512 с.

Бердяєв Н.А. Царство Духа і царство кесаря. М.: Республіка, 1995. – 384 с.

Бланшо М. Смерть як можливість // Питання літератури. – 1994. – Вып. 3. – С. 191-213.

Вроно Е.М. Суїцидологія на Україні – небагато історії // Журнал практичної психології і психоаналізу. – 2001. - №1-2. – С. 21.

Курс практичної психології: Для вищого управлінського персоналу: Навч. посібник / Центр морального виховання "Фонд" / Р.Р. Кашапов (авт.-упор.). — Іжевськ: Изд-во Удмуртского ун-та, 1995. — 699 с.

Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. – М.: Аркада, 1995. – 613 с.

Минеев В.В., Нефедов В.П. Від смерті до життя: Ідеї росіянина космизма і проблема нового розуміння смерті і безсмертя. Красноярськ, 1989. – 50 с.

Немов Р. С. Практична психологія: Пізнання себе. Вплив на людей: Навч. посібник. — М.: Владос, 1998. — 320 с.

Немов Р. С. Психологія: У 3 кн.— М.: Освіта, Владос, 1995. Кн. 3: Експериментальна педагогічна психологія і психодіагностика. — 512 с.

Загальна психологія: Курс лекцій / Упор. Е. И. Рогів. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 448 с.

Основи психології: Підруч. / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 4-і вид., стереотип. – К.: Либідь, 1999. – 632 с.

Основи психологічних знань: Навч. посібник / Авт.-сост. Г. В. Щекин. – 3-і вид., стереотип. – К.: МАУП, 1999.

Паригін Б. Д. Соціальна психологія. – Спб.: ГУП, 1999. – 592 с.

Психологія: Підруч. / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К.:Либідь, 1999. – 558 с.

Рубинштейн С. Л. Основи загальної психологи. — М.: Педагогіка, 1989. — 518 с.

Тутушкина М. К., Волков С. А., Годлиник О. Б., Гулина М. А., Єрмак Е. С. Практична психологія: Підручник для студ. вузів. — 2.вид., перероб., доп. — Спб.: Дидактика Плюс, 1998. — 335 с.

Флоренская Т. А. Діалог у практичній психології. Наука про душу. — М.: Владос, 2001. — 208 с.

Хайдеггер М. Буття