У літературі зустрічаються різні терміни, які характеризують цей елемент позбавлення волі: «ізоляція від суспільства», «ізоляція від зовнішнього світу». Однак ці терміни умовні. Термін "ізоляція від зовнішнього світу" невдало виражає характер і зміст позбавлен-ня волі. Повна (абсолютна) ізоляція від зовнішнього світу не засто-совується. Про таку ізоляцію можна говорити лише в тому випадку, якщо засуджений втратив будь-який зв’язок із зовнішнім світом, своїми близькими.

Термін «ізоляція від суспільства» точніше відображає сутність позбавлення волі. Засуджені, перебуваючи в УВП, мають право на побачення з родичами й іншими особами, адвокатами, їм дозволя-ється дивитися кінофільми, слухати радіопередачі, читати книги, га-зети, спілкуватися з вільнонайманим персоналом, представниками громадських організацій і трудових колективів. Крім цього, деяким категоріям засуджених за певних умов можуть бути дозволені ко-роткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі.

Позбавлення волі як кримінальне покарання характеризує спеці-альний каральний режим, який встановлюється в УВП, і постійний нагляд за його виконанням засудженими, а також можливість засто-сування до осіб, які порушують вимоги режиму, примусових заходів [16, с. 219].

Важливим елементом кари є залякуючий вплив позбавлення во-лі, який виражається в самому факті осуду, винесенні вироку судом від імені держави і залежить від тривалості строку позбавлення во-лі, виду УВП. Позбавлення волі впливає як на суспільну психоло-гію, так і на психіку злочинця. Репресивність позбавлення волі аку-мулює в собі такі риси і властивості, які сприяють розвитку в сус-пільстві негативного ставлення до злочинця, спричиняють обурення з приводу злочинних дій.

Індивідуально-психологічний вплив кари полягає в тому, що покарання у вигляді позбавлення волі тягне за собою зміну став-лення оточуючих до злочинця, його дії засуджуються суспіль-ством з метою привести його до визнання аморальності своєї про-типравної поведінки, породити бажання до виправлення (ресоціалізації) [13, с.98].

До каральних елементів покарання у вигляді позбавлення волі варто віднести і стан судимості, який тягне за собою певні обмеження. суспільного характеру, а також кримінально-правові наслідки. Судимість погашається або знімається за підставами, встановлени-ми законом.

Розглядаючи поняття "позбавлення волі", потрібно визначити сутність і зміст цього виду покарання. Під сутністю звичайно розу-міється те головне, що характеризує предмети, їх внутрішню най-важливішу сторону, їх основу, глибинні процеси, що відбуваються в них, а під змістом — те, що розкриває сутність. Сутність покарання у вигляді позбавлення волі виражається в карі, а різні елементи ка-ри, про які вже йшлося, і є його змістом.

Як відомо, кара найяскравіше проявляється в режимі відбування покарання. Режим не тільки конкретизує зміст покарання, а й є ре-гулятором його каральної сили, і тому виступає основним критерієм визначення судом виду позбавлення волі. Вимоги режиму реалізу-ються шляхом створення різних умов тримання засудженого під час відбування покарання. Ці умови визначаються відповідними норма-ми кримінально-виконавчого законодавства. Позбавлення волі має значну силу дисциплінуючого впливу, яка у комплексі з іншими за-собами виправлення, передбаченими ст. 7 КВК, здатна зробити пев-ні зміни в переоцінці ціннісних орієнтацій засудженими, змінити їхню поведінку, погляди та звички.

Покарання у вигляді позбавлення волі не має на меті спричинен-ня фізичних страждань або приниження людської гідності. Відбу-вання позбавлення волі супроводжується залученням засудженого до суспільно корисної праці, виховної роботи, загальноосвітньої та професійної підготовки, які максимально використовуються в бо-ротьбі за відродження людини. Засуджені добре знають, що суспіль-ство проявляє про них турботу. Вказані обставини зумовлюють можливість використання позбавлення волі не тільки як каральний, а й як виховний засіб.

Разом з тим самій природі позбавлення волі властиве протиріч-чя, оскільки:

маючи за мету максимально пристосувати людину до життя в нормальних умовах суспільства, її змушені ізолювати від нього;

маючи бажання викорінити у свідомості злочинця шкідливі уявлення і звички, його, разом з тим, поміщають у середовище інших злочинців, де взаємне "зараження" негативними звичками і уявленнями найвірогідніше;

намагаючись привчити злочинця до життя в нормальному середовищі, його одночасно поміщають в обстановку, яка в принципі є ненормальною, неприродною;

здатність людини до активної корисної діяльності потрібна в кінцевому підсумку для відмови її від злочинного способу життя; тим часом позбавлення волі значною мірою позбавляє людину само-стійності в прийнятті рішень [14, с. 38].

Таким чином, позбавлення волі — це поєднаний з виправним впливом захід державного примусу, який полягає в тому, що особа на підставі вироку суду, який набрав чинності, визнається винною у вчиненні злочину, ізолюється від суспільства шляхом поміщення до УВП, підлягає правовим обмеженням, набуває стану судимості, що тягне за собою ряд невигідних для неї наслідків після звільнення від відбування покарання.

Широкий діапазон впливу позбавлення волі, можливість досяг-нення при цьому не тільки позитивних, а й негативних соціальних результатів робить особливо актуальним послідовне проведення в карній політиці принципу економії репресій. Сам по собі факт по-збавлення волі, осуд злочинця за певних обставин можуть мати на нього більший виховний вплив, ніж надто жорсткі обмеження. У перспективі це дозволить поступово пом’якшити матеріальні обме-ження, встановлені для засуджених до позбавлення волі, покращи-ти умови їх утримання.

Останнім часом у цьому напрямку є значні позитивні зміни, які наближаються до вимог міжнародно-правових стандартів.

1.3. ПОНЯТТЯ НАСЛІДКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Факт засудження особи, яка скоїла злочин, засвідчує стан суди-мості. Він виникає з моменту набрання вироком суду чинності і три-ває до її зняття або погашення. Стан судимості тягне за собою знач-ні соціально-психологічні наслідки, обмеження кримінально-право-вого і загальноправового