Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб’єк-тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере-більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі варто, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім’ї, родичів і близь-ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван-ня в середовищі злочинців тощо.

Обмеження кримінально-правового характеру виникають при скоєнні нового злочину до закінчення строків зняття або погашення судимості. У зв’язку з цим стан судимості визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність, що може відобразитися на кваліфіка-ції злочину, вирішенні питання про визнання винного особливо не-безпечним рецидивістом тощо [15, с. 251].

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування пока-рання, протягом невідбутої ними частини покарання встановлюєть-ся нагляд громадських організацій і трудових колективів. За деякими категоріями осіб, звільнених з місць позбавлення волі, встановлюється адміністративний нагляд.

Обмеження загальноправового характеру передбачаються нор-мами державного, адміністративного, цивільного, трудового та деяких інших галузей права. Ці обмеження діють протягом частини або всього строку стану судимості., але не входять у зміст покарання [20, с. 154].

Нормами державного права передбачено дострокове припинення повноважень депутата у зв’язку з обвинувальним вироком суду, який набрав чинності.

Деякі загальноправові наслідки стану судимості обумовлені нор-мами адміністративного права. До них треба віднести положення, вказані в Законі України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». Згідно з цим законом призову на строкову війсь-кову службу не підлягають особи, які відбувають кримінальне пока-рання.

Обмеження, спричинені станом судимості, передбачені і норма-ми цивільного права (втрата права користування жилим приміщен-ням у випадку засудження громадянина до позбавлення волі на строк понад шість місяців, якщо в жилому приміщенні не залишили-ся проживати члени сім’ї засудженого) [20, с. 155].

Судимість впливає і на обчислення трудового стажу (час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі в трудовий стаж не зараховується). Є ряд правообмежень, пе-редбачених шлюбно-сімейним законодавством (спрощений порядок розірвання шлюбу для засуджених на строк не менш як на 3 роки).

Усі правообмеження, пов’язані зі станом судимості, як правило, за обсягом незначні, носять строковий характер і поширюються на незначне коло осіб. Як елемент юридичної відповідальності вони не входять до змісту кримінального покарання [].

РОЗДІЛ 2.ВИДИ НАСЛІДКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ.

2.1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі слід, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім’ї, родичів і близь-ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван-ня в середовищі злочинців тощо

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб’єк-тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере-більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

Ряд дослідників стверджують, що заперечення мети кари зменшує примусове значення покарання, не враховує, що мета кари саме і перетворює покарання на особли-вий (найбільш гострий) захід державного примусу Без неї взагалі не може бути кримінального покарання Забезпечення цієї мети — обов’язкова відповідь держави на вчинений злочин Особливо яскра-во це простежується при виконанні довічного позбавлення волі та три-валих строків позбавлення волі. Але мета кари досягається не тільки виконанням покарання, забезпечення цієї мети починається з моменту призначення судом конкретної міри покарання Самий факт призначення покарання — це істотний прояв його карального впливу Призначення покарання у деяких випадках справляє більш значний вплив на засудженого, ніж безпосереднє його виконання. Саме призначення пока-рання спричиняє засудженому певні моральні страждання, ганьбу і сором, що є невід’ємною частиною здійснення кари, надовго зали-шає сліди в його свідомості і, одночасно, сприяє тому, щоб він усві-домив та спокутував свою вину перед суспільством.

Настання соціально-психологічних наслідків застосування позбавлення волі, підтверджують результати наукових дослід-жень, зокрема висвітлення соціальних проблем застосування покарання, негатив-них наслідків широкого застосування позбавлення волі і репресивного поводження із засудженими.

Анкетування засуджених до позбавлення волі у виправних установах посиленого і суворого режиму для повнолітніх (осіб) показало, що найбільші страждання і переживан-ня у них викликають наступні елементи: факт засудження – 22,4 %, ізоляція від суспільства – 41,2 %, примусовий спосіб життя – 23,5 %, обмеження побачень – 21,0 %, матеріально-побутові обмеження – 23,5 %, відрив від сім’ї – 60,0 %, вимушеність бути у сере-довищі інших засуджених – 13,6 %, інші умови – 7,1 %, страждань не викликають – 4,0 % [28, с. 86].

Як показують соціологічні опитування засуджених, більшість із них турбують питання не тільки і навіть не стільки власне покарання (ізоляція і строк), скільки репресивне, примусове, нерідко жорстоке поводження з ними у місцях позбавлення волі і після звільнення. Практика виправно-трудових установ радянського періоду і сучасна практика у місцях позбавлення волі має досить прикладів приниження гідності засуджених, зокрема: гоління го-лови, одягання на засуджених полосатого одягу тощо. Важливими є методи поводження, що принижують гідність, оскільки вони викликають у засуджених почуття страху, страждання і неповноцінності, що може призвести до образи і приниження, а можливо, до «зламу їх фізичної і моральної стійкості».

Для мінімізації соціально-психологічних наслідків застосування позбавлення волі, в установах виконання покарань створюються психологічні служби, функціонування якої забезпечується психологами, виконуючими специфічні завдання вивчення засуджених та сприяння зменшенню негативного впливу перебування в умовах позбавлення волі на їх особистість.

Основними