Адміністративний нагляд встановлюється терміном від одно-го до двох років, може бути подовжений кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну упродовж якого особа вва-жається судимою (ст. 6 КК України) [2].

Важливим є введення у структуру міських, обласних уп-равлінь внутрішніх справ центрів соціальної адаптації раніше засуджених осіб, які надають первісний притулок особам, які після засудження втратили соціальне корисні зв’язки. Співро-бітники цих центрів сприяють відновленню втрачених зв’яз-ків, допомагають відновити документи, прописують, розселя-ють у гуртожитках, влаштовують на роботу, допомагають матеріально і продуктами харчування, що надходять від орга-нізацій і підприємств міста.

Вагому допомогу особам, які звільняються з місць обмеження і позбавлення волі, подає також громадський Державний благо-дійний фонд соціальної реабілітації при Міністерстві внутрішніх справ України: від разової фінансової до організації оформлен-ня приватизаційних та інших документів.

Контроль за засудженими не до позбавлення волі (громад-ські, виправні роботи, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо) здійснюють органи кримінально-вико-навчої системи за місцем проживання засуджених. Вони діють у тісному контакті з дільничними інспекторами та іншими представниками міліції, здійснюють контроль за виконанням обмежень, які передбачені у вироку суду, організовують вико-нання покарання, виконують індивідуально-профілактичну роботу із засудженими, у необхідних випадках збирають і на-правляють до суду матеріали для зміни виду призначеного по-карання.

ВИСНОВКИ.

В результаті проведеного дослідження можна зробити ряд висновків. Позбавлення волі як вид кримінального покарання є правовим наслідком вчинення злочину і відповідно до кримінального законо-давства (ст. 63 КК) полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Зміст покарання у вигляді позбавлення волі виступає як специ-фічна юридична форма, що виражає потребу карати злочинців суво-ро визначеним чином. Без цієї юридичної форми немає покарання. Лише за її наявності покарання у вигляді позбавлення волі стає пра-вомірним актом державного примусу.

Факт засудження особи, яка скоїла злочин, засвідчує стан суди-мості. Він виникає з моменту набрання вироком суду чинності і три-ває до її зняття або погашення. Стан судимості тягне за собою знач-ні соціально-психологічні наслідки, обмеження кримінально-право-вого і загальноправового характеру.

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі слід, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім’ї, родичів і близь-ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван-ня в середовищі злочинців тощо

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб’єк-тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере-більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

Обмеження кримінально-правового характеру виникають при скоєнні нового злочину до закінчення строків зняття або погашення судимості.

Судимість — це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування пока-рання, протягом невідбутої ними частини покарання встановлюєть-ся нагляд громадських організацій і трудових колективів.

Адміністративний нагляд — це система тимчасових приму-сових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Такий нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окре-мими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійс-нення виховного впливу на них.

У правовій науці увага повинна бути звернена на дослідження проблем не тільки покарання, але і наслідків виконання покарання у виді позбавлення волі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28.06.1996. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. – с.141.

Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №13 – С. 136.

Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №13 – С. 136.

Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. - №51 – С. 1122.

Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №6 – С. 39.

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі Закон України від 1 грудня 1994 р // Відомості Верховної Ради України. –1994. - №52 – С. 455

Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004-2006 роки від 30 серпня 2004 р Постанова Кабінету Міністрів України № 1133 // =

Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та приципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А.Х. Степанюк; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 34 с.

Бадира В.А Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.А. Бадира; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2006. — 17 с.

Бодюл Є.М., Джужа О.М. Концептуальні засади і загальна характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України // Право України. – . – №7. – С. 80–84.

Гречанюк С. Шляхи удосконалення діяльності персоналу пенітенціарних установ при організації виховно-виправного процесу // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 3. — С. 134—136.

Зелінський А. Про відповідальність за рецидив у новому кримінальному законодавстві // Право України. - 1996. - №5. - С. 60-65.

Кримінальне право України (у питаннях і відповідях): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.М. Дьомін, С.О. Юлдашев; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. — К., 2005. — 340 с.

Кримінальне право