Дипломна робота складається з 3 розділів на 88 аркушах.

РОЗДІЛ 1. Історія становлення і розвитку господарського договору в Україні

1.1. Розвиток господарсько-правового регулювання господарських правовідносин: історія і сучасність

Роль і посилення впливу договірної форми щодо регулювання відносин сучасної економіки України обумовлено історичною природою даного правового феномену. Договори були і у стародавні часи і є сьогодні основною правовою формою. В ній здійснюється надзвичайно великий товарообіг і забезпечується господарське життя.

Історично склалося так, що вперше і в найбільш досконалому як на той період часу вигляді конструкція договору та договірного зобов’язання були відпрацьовані в римському приватному праві.

Проте, походження договору, як зазначав М.Оріу, не можна відшукати ані в римському, ані в грецькому праві. Договір відомий ще єгипетсько-халдейській традиції, запозиченій пізніше грецьким правом, причому договори, аналогічні римським договорам bona fides, передували формальним або абстрактним договорам. В цій традиції договір зводився значною мірою до слова, яке давалося і сприймалося по відношенню до певного предмета та певної послуги. Спочатку договір застосовувався стосовно об’єктів, які безпосередньо не стосувалися товарного обміну (зокрема, з метою припинення міжусобних війн). У цілому первісна форма, в якій відбувався обмін, передбачала укладення будь-якого перемир’я в тому чи іншому вигляді. Аналогічний погляд був висловлений видатним українським правознавцем в галузі міжнародного права В.Е. Грабарем, який зазначав, що перші відомі формули – оголошення війни та договір – відносяться саме до міжнародних відносин. Він доводив, що значення римського терміну jus gentium пов‘язане із міжродовим правом первісного суспільства. Відносини між родами були засновані на договорі, який створював можливість мирних стосунків між ними, встановлював мир. У міжнародному договорі містилися норми взаємної поведінки родів, в ньому надавалась взаємна гостинність, право зносин на торгівлі, а за більш тісних взаємин – і право шлюбних зв’язків. В пізніший час Рим не укладав таких договорів [10, c. 17-18].

Термін “господарський договір” у вітчизняному праві та радянському законодавстві набув значного поширення у 30-х роках ХХ ст. Серед найвідоміших радянських учених, які тою чи іншою мірою прагнули пояснити поняття “господарський договір”, слід назвати Г. Амфітеатрова, С.Братуся,

О. Іоффе, Н. Краснова, В. Мажейка, В. Шелестова та ін [34, c. 31].

Радянський учений М.Овчинников , який (у період 60-70-х років) займався дослідженням господарського договору, виділив три етапи у розвитку господарського договору, характерні для його становлення. Перший етап охоплює проміжок часу з моменту появи планово-договірних зобов’язань до 1938 р. Цей етап, як зазначає автор, характеризується не стільки зародженням і становленням нових властивих цивільному праві понять та юридичних інститутів, включаючи і господарський договір, скільки характерним для даного періоду поглядами на господарський договір як на інститут господарського права, який наклав свій відбиток на наступний його розвиток. Другий етап у розвитку теорії господарського договору починається з 1938 р. Та продовжується до 1956 р. У 1938 р. нарадою науковців у галузі права було відхилено концепсію господарського права. Договір почали розглядати як єдиний цивільно-правовий інститут. Однак єдність цивільно-правового договору не виключає відмінностей у межах самого інституту.Отже, ті чи інші відмінності існують у середині єдиної системи цивільно-правового договору, а їх ступінь не є достатньою підставою для розподілу одного інституту на низку самостійних інститутів. Третій етап починається з 1950 р. і продовжується до сьогодні [34, c. 31].

Разом з тим, цілком можливо констатувати, що зазаначений етап охоплював починаючи 3 1950 р. увесь радянський період. Четвертий етап розпочався у 90-х роках та продовжується донині. Особливістю названого періоду є заміна змісту самої господарської діяльності, що відбулася у зв’язку з переходом від планової економіки до ринкових відносин, масовим характером виробництва, розширенням кола суб’єктів господарської діяльності. У свою чергу, зазаначеними обставинами обумовлена зміна змісту категорії “господарський договір”, оскільки з його допомогою опосередковується господарська діяльність [34, c. 31].

Економічні перетворення останніх де-сятиріч зумовили потребу якісного реформування вітчизняного законо-давства у сфері господарської діяльності. Перед законодавцем постало завдання на-лежним чином унормувати досить склад-ну систему господарських відносин, щоб забезпечити реалізацію інтересів як без-посередніх учасників цих відносин, так і публічних інтересів, заснованих на загаль-носуспільних потребах, найважливішими серед яких є забезпечення продовольчої та ресурсної безпеки, збереження довкілля, паритетність розвитку різних сфер вироб-ництва, підтримка економічної рівноваги тощо. Однією із важливих передумов задо-волення цих та низки інших економічних потреб, реалізації інтересів, що сформува-лися на їх ґрунті, є системність правового впорядкування господарських відносин, якої не можна досягти за умови фрагмен-тарного, різногалузевого регулювального впливу на господарський оборот. Означе-не завдання тривалий час унеможливлю-валося відсутністю чітко визначених на-прямів правової політики у сфері господа-рювання та загальних орієнтирів розвитку галузевого законодавства, що інтенсивно нарощувалося [33, c. 36].

Найбільш досконалою формою систе-матизації законодавства є кодифікація, яка, на відміну від інкорпорації та консолі-дації (де відбувається механічне об'єднан-ня в єдиний акт чинних нормативних актів без зміни їх змісту), забезпечує узгодже-ність чинних правових норм, логічність їх викладення та усунення тих із них, що не відповідають реаліям сьогодення, створен-ня замість них нових. У зв'язку із цим Комплексною цільовою програмою бороть-би із злочинністю на 1996-2000 рр. було заплановано прийняття Господарського кодексу України як одного із невідкладних засобів протидії тіньовій економіці та забезпечення господарського правопорядку. Здійснена у 2003 р. кодифі-кація господарського законодавства стала важливим кроком на шляху вдосконален-ня господарсько-правового регулювання господарських відносин як у технічному, так і змістовному плані. Чинний Господарський кодекс