Як зазначалося ще в дореволюційній цивілістичній науці, точне виконання обо-в'язку, який лежить на боржникові, має досить істотне значення не лише для заінтере-сованих у тому осіб, а й для всього суспіль-ства, але прагнути цього за допомогою штрафів, які призначаються за приватними угодами на розсуд сторін і таких, що посту-пають на користь приватних осіб, не зовсім доцільно. Штраф у цьому випадку виконує функцію покарання, яке покладається на боржника і збагачує лише кредитора, який отримує штраф на свою користь навіть тоді, коли він не зазнав ніяких збитків. Якщо неможливо боротися проти подібного суміщення в тому випадку, коли сторони самі його встановлюють, то допускати його в силу закону суперечило б природному відчуттю справедливості та звичайному наміру сторін [56, c. 85].

На думку В. Луця, запровадження в ци-вільному праві як загальної штрафної неус-тойки свідчить про посилення майнової відповідальності сторін за порушення зо-бов'язання, оскільки за одне порушення застосовуються дві різні форми відпові-дальності [7, c. 147]. Дійсно, покладення на боржника такої відповідальності стимулює його до належного виконання договору. Проте закріплена норма не зовсім відповідає потребам цивільного обороту, оскільки ставить боржника в дуже невигідне становище, а кредитор отримує не лише відшкодування збитків, а й неус-тойку.

Одним із способів пом'якшення відповідальності за цивільно-правовим договором передбачена ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду. Проте таке зменшення згідно цією статтею може відбутися за наявності однієї з двох підстав: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Чіткий перелік обставин, що мають істотне значення, у Цивільному кодексі України відсутній. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації [7, c. 57]. Можливість зменшення розміру неустойки передбачений також Господарським Кодексом України. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має враховуватися:

- ступінь виконання зобов'язання.

- майновий стан сторін, які беруть участь зобов'язанні;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст. 233 Господарського кодексу передбачено ще іншу підставу для зменшення відповідальності: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір нанесених до сплати штрафних санкцій [1]. Під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які беруть участі у правовідношенні між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання боржником не потягло за собою відшкодування збитків кредитора перед цією третьою особою, то боржник сплачує відповідно менші збитки кредиторові; крім того, він може клопотати перед судом про змен-шення штрафних санкцій [56, c. 85].

Дещо інший підхід щодо зменшення пені міститься в Роз'ясненні Вищого арбіт-ражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи, неналеж-не виконання грошових зобов'язань» від 29.04.1994 р. № 02-5/293. Як зазначається у п. 2.4 цього роз'яснення, вирішуючи пи-тання про зменшення розміру пені, яка підля-гає стягненню із сторони, що порушила до-говір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негай-ного добровільного усунення винною сто-роною порушення та його наслідків [56, c. 84].

С. Саніахметова справедливо зазначає, що наведені випадки не є підставою для повного звільнення від штрафних санкцій, тому за зазначеними у ст. 233 Господарського кодексу обстави-нами неможливе винесення судом рішення про звільнення від сплати штрафних санк-цій [6, c. 478].

У науковій літературі вказується на певну нелогічність положення, згідно з яким розмір неустойки може бути зменше-ний за рішенням суду, якщо він значно пе-ревищує розмір заподіяних кредитору збитків, оскільки характерною і привабли-вою ознакою стягнення неустойки як міри відповідальності є те, що, вимагаючи стяг-нення неустойки з контрагента, який пору-шив зобов'язання та не сплатив неустойку добровільно, кредитору не треба доводити ні розмір, ні факт виникнення збитків. А у зазначеному випадку, хоча первісний обо-в'язок доводити той факт, що розмір стягу-ваної неустойки є надмірно великий у порівнянні із збитками кредитора, покла-дається на боржника, кредитору для мож-ливості наведення заперечень також треба підрахувати суму дійсно завданих збитків [56, c.84].

На думку О. Отраднової, підставою для зменшення розміру неустойки судом по-винна бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'я-зання, під якою слід розуміти ступінь вико-нання зобов'язання боржником, причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання; часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу. На нашу думку, таке бачення вирішення проблеми варте уваги [38, c. 16-17].

Зменшення розміру відповідальності передбачено також ст. 219 Господарського кодексу України, згідно з якою; якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити від-повідача від відповідальності [1]. На відміну від раніше наведених положень ця стаття передбачає можливість не лише зменшення відповідальності, а й повного звільнення від неї. Крім того, ця стаття носить загаль-ний характер і поширюється як на змен-шення розміру штрафних санкцій, так і на відшкодування збитків.

Частиною 6 ст.