мічної складової, яку утворюють можливості мати-відповідні (кон-кретні) суб'єктивні права [12, c.92].

Сторони господарського договору мають не однакову договірну правозда-тність. Спробуємо висвітлити договірну правосуб'єктність кожної із перелічених вище сторін. Почнемо з фізичних осіб як сторін господарсь-кого договору.

Фізичні особи — сторони господарського договору обов'язково повинні мати повну загальноцивільну дієздатність, яка за загальним прави-лом настає з досягненням 18-річного віку. Крім того, щоб бути здатною на укладення договору, фізична особа не може бути обмежена в загальноцивільній дієздатності або позбавлена її. Отже, якщо цивільну правоздатність пов'язують із са-мим фактом народження особи, то договірна правоздатність акумулює у собі й цивільну дієздатність. У зв'язку із цим у сфері договірної ді-яльності, В.Мілаш вважає за доцільне використовувати термін «договірна правосуб'єктність» не лише до юридичних, а й стосовно фізичних осіб. Викори-стання зазначеної дефініції вказує на те, що в сфері договірної діяльності відбувається збіг загальноцивільної право- і дієздатності як у юри-дичних, так і фізичних осіб. Крім того, коли йдеться про підприємниць-кий договір за участю фізичних осіб — підприєм-ців, передумовою виникнення їх договірної пра-восуб'єктності слід розглядати такі механізми легалізації господарської діяльності як державна реєстрація її суб'єктів та ліцензування її певних різновидів. У свою чергу, такий механізм легалі-зації господарської діяльності як патентування, ні в якому разі не впливає на договірну правозда-тність сторін договору. Це пов'язано з тим, що ліцензія за своєю правовою природою є докуме-нтом, що дозволяє відповідним суб'єктам, при наявності усіх ліцензійних умов, необхідних для здійснення певного різновиду господарської ді-яльності, здійснювати останню. Отже, якщо су-б'єкт господарювання не має право на здійснен-ня певного різновиду господарської діяльності, він, відповідно, не має права на укладення дого-ворів, за допомогою яких опосередковується така діяльність.

У свою чергу, патент є документом, що ви-дається суб'єкту господарювання виключно з ме-тою оподаткування його діяльності, і не є дозво-лом на її здійснення, тому не впливає на догові-рну правоздатність як право сторін на укладен-ня договору. Такі положення є загальними як для фізичних, так і для юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності [35, c. 101-102].

К. Тотьєв розглядає факт державної реєстра-ції як необхідну передумову суб'єктивного пра-ва на підприємницьку діяльність. Вчений в яко-сті обмеження підприємницької діяльності виді-ляє обов'язок не здійснювати таку діяльність без отримання ліцензії. Разом з тим він зазначає, що підприємець отримує ліцензію не для обмежен-ня, а для поступового розширення сфери своєї підприємницької діяльності. У такому сенсі пра-воздатність, яка набувається після отримання лі-цензії, на погляд К.Тотьєва, є не спеціальною, а додатковою щодо загальної правоздатності, яку вже має підприємець. В результаті такого розши-рення правоздатності останній отримує можливість опановувати нові ринки збуту. У свою чергу, К. Тотьєв вказує на те, що категорію «виклю-чної правоздатності» слід використовувати у тих випадках, коли на підставі ліцензії у підприємця виникає право здійснювати вузьке коло відпові-дних різновидів діяльності, за умовою одночас-ного введення заборони займатися іншими різ-новидами підприємництва. Звичайно автори, які дотримуються вказаної вище точки зору, на-водять як приклади юридичних осіб з виключ-ною правоздатністю банки, страхові організації тощо [53, c. 10].

Вважаю, договірна правосуб'єктність фізичних осіб, незалежно від їх статусу завжди має загальний хара-ктер, оскільки вони мають право на укладення будь-яких господарських договорів, а факт їх державної реєстрації та отримання ліцензії є формальною передумовою для отримання тако-го права. Так, громадянин, який виявив бажан-ня займатися певним різновидом господарської діяльності, при дотриманні усіх необхідних ліце-нзійних умов отримає дозвіл (ліцензію) на її здій-снення та, відповідно, зможе укладати господар-ські договори. Отже, ліцензія вказує не на хара-ктер правосуб'єктності (загальний чи спеціальний), а на момент її виникнення [35, c. 102].

Сьогодні у колі вчених розгорнулися гост-рі дискусії як навколо питань стосовно характе-ру цивільної правоздатності юридичної особи, так і щодо співвідношення правоздатності і діє-здатності юридичної особи. Так, на думку одних вчених, коли йдеться про юридичну особу, від-бувається збіг правоздатності і дієздатності, стосовно юридичних осіб використовується узагаль-нюючий термін «правосуб'єктність». Вказана те-орія своїми витоками походить в радянські часи, однак, і сьогодні має своїх прихильників. Разом з тим, нині ряд вчених ставлять питання про необхід-ність розмежування правоздатності і дієздатності юридичних осіб у зв'язку з не бездоганністю ка-тегорії «правосуб'єктність» [35, c.102] . Наприклад, М.Телюкіна, досліджуючи проблему правосуб'єктно-сті юридичних осіб в контексті їх фінансової неспроможності, дійшла висновку про незбіг ви-щевказаних категорій. «Уява про збіг правозда-тності і дієздатності юридичних осіб (та викори-стання у зв'язку із цим терміна «правосуб'єкт-ність) в наступний час не виправдовує себе, до-казом чого є інститут неспроможності юридичних осіб, в межах якого змінюється дієздатність (підприємство-боржник не має можливості реа-лізувати свої права за власним розсудом) без зміни правоздатності юридичної особи» [50, c.35].

Інший сучасний російській вчений У.Стамкулов зазначив, що оскільки юридична особа є суб'єктом широкого кола відносин, вона набуває свій правовий статус, який може бути різним за-лежно від змісту та характеру конкретних право-відносин. Відповідно кожна із галузей права ви-значає свій різновид правосуб'єктності юридич-ної особи. Так, наприклад, правосуб'єктність юридичних осіб визнають такі галузі публічного права як цивільний процес, фінансове право. Порівняно недавно у європейському праві нор-мативно закріплено кримінально-правову право-суб'єктність [49, c. 59].

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж ци-вільні права та обов'язки (цивільну правоздат-ність), як і фізична особа, крім тих, які за