Зовнішній нормативно-правовий вплив на господарські договірні відносини, за необхідними та виправданими винятками, має бути диспозитивним або рекомендаційним, адже жорстка регламентація не завжди і не обов’язково призводить до реалізації мети правового регулювання, а іноді спричиняє не передбачуваний, протилежний ефект.

У сучасних умовах господарське договірне право та юридичні конструкції, які в ньому напрацьовані, повинні слугувати:

- забезпеченню сприятливого правового режиму господарських договірних відносин;

- забезпечення захисту прав та законних інтересів добросовісної сторони в договірних відносинах;

- забезпечення реалізації різноманітних публічних інтересів у господарських договірних відносинах;

- забезпечення захисту слабкішого контрагента від зловживань правом економічно сильнішими суб’єктами господарювання, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією.

Також необхідно сформувати законодавчу основу і визначити перспективи розвитку національної системи ефективного правового регулювання господарської діяльності. Важко зупинити ідею, час якої прийшов. Однак її потрібно професійно вдосконалювати. Юристи розвинених країн визначили зміст, цілі і завдання правової основи, рекомендували засоби її реалізації і розвитку, враховуючи специфіку економіки певної держави. Таке ж завдання належить вирішити українським юристам, але враховуючи національні особливості. Ми на початку перехідного періоду від однієї економічної формації до іншої. Такого перехідного періоду не зазнали розвинені держави. Національним юристам слід заново розробити основу правової, економічної та державної системи.

Існування прогалин у праві поясню-ється різними причинами - від не-компетентності до свідомого зали-шення законодавцем певного кола відносин в області поза законом. При цьо-му існування певних неврегульованих відносин не повинно розцінюва-тися як дефектність нормативно-правового регулювання.

Для покращення Господарського законодавства потрібно шукати і визначати, удосконалювати шляхи і засоби модифікації та реформації, розвитку господарського права. Необхідно постійно виявляти й усувати недоліки, прогалини і помилки у визначенні перспективі і напрямів розвитку основи господарського права. Можливо, не варто сподіватися на німецький чи інший зарубіжний досвід під час становлення, функціонування і розвитку національних господарсько-правових процесів і відносин. Нам потрібно враховувати історію і реальність національного господарювання, його особливості, менталітет українського підприємця.

Список використаних джерел:

1. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22.

2. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44.

3. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 44. – C. 391.

4. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К. : Видавництво “А.С.К.”, 2003.

5. Судові та правоохоронні органи України. Збірник законодавчих та нормативних актів. / Упоряд. О.В. Терещук та ін.- К.; Вид. Паливода А.В., 2002. – 372 с.

6. Господарський кодекс України: Коментар / За ред.. Н.О. Саніахметової. – Х., 2004. – 848 с.

7. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України:У 2 т. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.,2005. – Т. 2. – 1088 с.

8. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М., 1940. – 192 с.

9. Беляневич О.А. Лакуни в господарському договірному праві та способи їх заповнення // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2006. - № 3(53). – С. 78 - 88.

10. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Моногр. – К.: Юрінком інтер, 2006. – 592 с.

11. Беляневич О.А. Договір як засіб саморегуляції господарських відносин: загальна характеристика // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2005. - №8. – С. 40 – 48.

12. Белов В.А. Концепция «Динамической правоспособности»: попытка нового прочтения // КОДЕКС info ( Правовой научно-практический журнал). – 2003. – март-апрель.- С. 92-103.

13. Биков А.Г. План и хозяйственный договор. – М., Узд-во Московського университета, 1975. – 158 с.

14. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общин положення. – М., 1957. – 661 с.

15. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М.: АО Центр Юр ИнфоР, 2002. – 508 с.

16. Гайворонський В.Н. Правовые средства перестройки хозяйственного механизма: Дис. … д-ра юрид.наук. – Х., 1990. – 292 с.

17. Господарське право: Практикум / В.С. Щербина ( кер.авт.кол.),

Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інші; За заг. ред. В.С.Щербина. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.

18. Ершов В.В. Судебное правоприменения (теоретические и практические проблемы). – М., Правовая академия Министерства юстиции СССР, 1991. –

97 с.

19. Задихайло Д.В. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин // Вісник Академії правових наук України. – 2006. - № 1. – С. 129-139.

20. Иванов В.В. К вопросу об общей теории договора // Государство и право. – 2000. - №12. – С. 73-79.

21. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый Гражданский кодекс РСФСР. – Л., 1965. 61 с.

22. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственного права”. – М. : “Статут”, 2000. – с.777. (Серия “Классика российской цивилистики”). – 402 с.

23. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. – Т.3: Обязательственное право. –

СПб : Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004.