Норми адміністративного права, як і будь-якої іншої галузі, є загальнообов’язковими правилами пове-дінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Адміністративно-правові норми визначають права та обов’язки суб’єктів державно-управлінських відносин, обставини, за яких вони стають носіями прав та обов’язків і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави.

Зміст адміністративно-правових норм становлять правила поведін-ки в суспільних відносинах, що виникають у процесі управлінської діяльності держави. Сама суть та зміст адміністративно-правової норми у більшості випадків зумовлюють її імперативний (владний) характер.

Адміністративно-правові норми визначають правову основу взаємовідносин суб’єктів державного управління і місцевого самоврядування, порядок здійснення державно-управлінської діяльності, визначають права й обов’язки громадян у сфері виконавчої влади і гарантії їх реалізації. Ці норми складаються з письмово сформульованих вимог, виражених у категоричній формі, щоб не допустити їх довільної зміни чи інтерпретації. Вони повинні точно й вичерпно визначати обсяг прав та обов’язків учасників державно-управлінських правовідносин.

Адміністративно-правові норми характеризуються такими загальними рисами:–

містяться в нормативно-правових актах або в інших джерелах, що приймаються компетентними органами держави, посадовими особами, органами місцевого самоврядування;–

виступають загальнообов’язковим правилом для всіх учасників суспільних відносин;–

охороняються державою;–

реалізація правових норм, визнаних державою, забезпечується її примусом.

Адміністративно-правовим нормам притаманні всі характеристики загальних норм, що складають правову систему. Разом з тим вони мають ряд характерних особливостей, що обумовлено специфікою відносин, які регулюються нормами адміністративного права, що:–

виражають сутність виконавчої влади;–

мають власні засоби захисту від посягань (у випадку їх невиконання або неналежного виконання). За порушення адміністративно-правових норм передбачена адміністративна відповідальність. У деяких випадках передбачена дисциплінарна відповідальність;–

за певних умов регулюють суспільні відносини, що становлять предмет інших галузей права. Таке регулювання спостерігається у сфері земельного, фінансового, податкового, екологічного права та ін. За допомогою адміністративно-правових норм може здійснюватися і захист норм вказаних галузей права. Так, ухилення від подання декларації про доходи тягне за собою попередження або накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 164-1 КУпАП);–

установлюються суб’єктами виконавчої влади в процесі її реалі-зації, для яких ці норми в подальшому є обов’язковими;–

забезпечується застосування законодавства в цілому. Задля виконання законів органи виконавчої влади та місцевого самоврядування приймають постанови, розпорядження та рішення, які виступають підзаконними нормативними актами.

Отже, адміністративно-правові норми — це встановлені та захищені державою обов’язкові правила поведінки, що регулюють відносини у сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, які виникають у процесі здійснення державної влади.

Структура адміністративно-правових норм, тобто їх внутрішня будова та відповідний порядок взаємозв’язку їх складових частин (елементів) не відріз-няється від структури норм інших галузей права, але в їх складових частинах відбиваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються. Норма права зможе виконувати свою роль регулятора суспіль-них відносин за умови, якщо буде володіти здатністю реагувати на умови реального життя, в яких воно формується, враховуючи його суспільні властивості, інакше реалізувати цю функцію буде просто неможливо. Норма повинна містити і примусове здійснення примусу, інак-ше вона буде не нормою права, а побажанням.

Адміністративно-правова норма традиційно складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції, причому зміст норми характеризується єдністю, оскільки її елементи не ізольовані, а складають єдине ціле, в якому гіпотеза, диспозиція і санкція передбачають один одного, витікають одне з другого. Тобто гіпотеза обов’язково пов’язана з диспозицією, а остання — з санкцією, і навпаки. Для адміністративно-правових норм характерним є наявність в їх структурі поряд із санкцією як елемента — заохочення.

Гіпотеза адміністративно-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій передбачені нормою суб’єк-тивні права та юридичні обов’язки у сфері державно-управлінської діяльності. Ці умови можуть бути конкретно визначені (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; правом безкоштовного проїзду в громадському транспорті користуються діти до семи років), або відносно визначені, тобто містити елементи адміністративного розсуду (особистий огляд може проводитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі; на прохання особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, про місце її перебування повідомляються її родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання).

Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути поведінка учасників адміністративно-правових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги норми, а також у вигляді приписів, заборон і дозволів встановлює права і обов’язки суб’єктів правовідносин (усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом; проїзд у громадському транспорті дітей старше семи років сплачується на загальних умовах).

Диспозиція норм, що регламентують адміністративну відповідальність, формулюється найчастіше у вигляді вказівок або опису діяння, що передбачає застосування санкції у вигляді відповідного стягнення, зокрема:–

порушення вимог пожежної безпеки в лісах — тягне за собою накладення штрафу;–

невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку, а також залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, — тягне за собою накладення штрафу, або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на термін від одного до трьох років;–

порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій — тягне за собою попередження або накладення штрафу.

Санкція — це частина адміністративно-правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених в гіпотезі. Метою санкції